Лють

Айві.

Дідько, чортів день. Зак все бачив, бачив як я ганебно влетіла в його товариша по команді, його капітана , ще й облила його напоями. Я впевнена що цей хлопчина бачив мій звіриний страх в очах, занадто прискіпливо він дивився на мене. Я вже знаю що мене очікує вдома. Ремінь, або ноги, або ж кулаки. Мої руки вже не втримують цей піднос із замовленнями які я розношу, ноги не тримають моє тіло, і як добре що мені залишилось пів години і я буду вдома. Вдома, де знову отримаю купу синяків. Колись, я впевнена, що зовсім скоро я піду від нього, все що мені потрібно, це трішки більше грошей.  Пів години минає дуже швидко, але я не відчуваю полегшення ,я відчуваю силу тягаря, яка душить мене. Я збираю речі максимально повільно, бо як тільки переступлю поріг цього закладу, мене щосили потягнуть до авто.

Нокс

Я просто тремчу від люті яка мене переповнює. Я не розумію чим саме викликане це почуття. Тим що утнула Кендалл, чи від того який страх і беззахисність я побачив в очах цієї дівчини. Але саме цікаве, що я її зовсім не знаю, але інстинкт захисника в мені рветься на волю. За лічені хвилини я добираюсь до свого дому, де ми живемо з моїми друзями і товаришами. Неш, Мав ( Маверік ) та Деклан зависли в нашому залі, як завжди за грою в хокей. Всі звернули на мене увагу, адже я залетів і грюкнув дверима так, що затряслися стіни.

- О, здоров Нокс, - Неш перший починає говорити, але я десь не тут. Я все ще там, в очах цієї дівчини. В тому страху, в тих вибаченнях. Неш це головний розгільдяй нашої компанії, Мав це золота середина, адже він може і погуляти  і бути серйозним, Деклан це напевне наш татко, як ми його називаємо між собою. Де ще два наших друга, я не маю уяви. Вони майже не живуть тут.

- Здоров мої сімпатюлічкі, - на автоматі відповідаю я і йду на кухню. Терміново треба випити хоча б води. Руки стискаються в кулаки, так, що біліють кісточки. – Хей, Деклан, треба поговорити з тобою, - тільки він може дати мені пораду, і розкласти все в моїй голові по полицях.

Айві.

Я не встигаю переступити поріг, як мене міцно і грубо хапають за волосся . Зак з такою люттю штовхає мене в стіну, що я відразу відчуваю пекучий біль в спині.

- Ти що сучко наробила?, - шипить він мені в обличчя ледве не плюючись слиною. – Хотіла його трахнути, так?! Дивись мені в очі коли я з тобою розмовляю!, - господи, в мене болять вуха від того який він голосний. Я тільки заплющую очі і чекаю коли він вдарить вперше, далі вже не боляче. Я мовчу, бо знаю, що це розлютить його тільки більше. – Я вб’ю тебе сучка, спочатку трахну, а потім вб’ю, якщо таке ще раз повториться. Моя потилиця влітає в стіну і ледь чутний стогін зривається з моїх вуст, а далі все пливе і я просто відключаюсь. Напевно це мене і врятувало. Коли я відкриваю очі, я все ще лежу на підлозі, там де мене залишив Зак. Скоріше за все він мене більше не чіпав, бо зазвичай тіло болить сильніше. Піднімаюсь і йду в душ, обіцяючи собі що до кінця тижня я піду звідси, чого б мені це не коштувало.

Нокс.

Я розповідаю Деклану все що я відчуваю без будь якого сорому, тому що я знаю, він завжди підтримає і зрозуміє.

- Я думаю тебе більше зачепив її страх, ніж поведінка Кендалл, дівчата завжди захоплюються нами, але ніколи не бояться, тому це так сильно тривожить тебе. Але на твоєму місці, я б не втручався б в це . Ти капітан команди, в тебе зараз на першому місці кар’єра, а потім все інше, - він говорить досить розумні речі, але це слизьке відчуття не покидає мене. Я маю все дізнатися.

Втомлений сьогоднішнім днем ,я підіймаюсь в свою кімнату щоб, сходити в душ і лягти в ліжко. Цей день дуже виснажив мене і все що я хочу, це лягти і заснути. Стою під краплями води і насолоджуюсь спокоєм. Я завжди любив воду, навіть в дитинстві коли ми з батьками вибирались на відпочинок, я міг бути у воді годинами. Виходжу, витираюсь насухо і одягаю боксери, з тяжким видихом падаю на ліжко. Беру телефон до рук з надією відволіктись, але бачу повідомлення від Кендалл і настрій відразу псується . По зовсім не зрозумілій причині, не хочу ні чути ні бачити її, тому відкладаю телефон і намагаюсь заснути, що в принципі виходить майже відразу. Увісні я бачу ці гарні, блакитні але налякані очі. Вранці прокидаюсь різко, за десять хвилин до будильника, але лежу в ліжку далі щоб насолодитись залишками сну.