Розпач

Айві.
Він знову мене побив. Зак тільки і вміє те, що зганяти свою злість на мені, навіть не дивлячись на те, що він грає в хокей, в один із найагресивніших видів спорту, він б’є мене так сильно, що іноді я не можу встати з ліжка. І так, мені немає куди піти. Батьки занадто далеко живуть, а на ті кошти що я отримую працюючи на роботі від університету не проживеш.
 В Нортбриджі дуже крута атмосфера, і я дуже люблю тут навчатися, і дякуючи богу в мене є повна стипендія, яка покриває навчання і житло, але на все інше потрібно заробляти. Нортбридж знаходиться в штаті Мічиган, тут одна з найсильніших хокейних команд, і не так давно з’явилося фігурне катання. В свій час я була королевою льоду, я була як в соло, так і в парному катанні, але через часті переїзди батьків, все довелось залишити. Я настільки сильно боюсь його. Я знаю що мені потрібно тікати від нього, але навіть моя подруга не знає всього що відбувається, адже синяків немає на видимих місцях. В мене зламані напевно всі ребра. Я навчаюсь на факультеті сценаристики та звукорежисури, і на справді я не знаю ким хочу бути по життю. 

Нокс.

До біса. Я живу своє найкраще життя. Кар’єра, популярність, купа дівчат, які самі падають на коліна. Зараз я сиджу зі своїми хлопчиками на вечірці, і ми беремо від цього життя все. Я бісів капітан починаючи з цього року, і це дало мені більше слави ніж будь коли. Давайте будемо чесними, хто не хоче трахнути капітана. Нортбриджські Соколи це те, за що я готовий боротись до кінця. Моє життя, мої люди. Я граю в хокей певне більше ніж я себе знаю, адже тато поставив мене на ковзани тільки но я почав бігати, і дуже вдячний своєму старому, за те, що він наполіг на моїй хокейній зацікавленості, тому що, в нього не отрималось вийти в НХЛ. Але забудьмо про ностальгію, саме зараз до мене йде найгарячіша дівчина нашого університету Кендалл, і я обов’язково поставлю її на коліна сьогодні, десь в своїй кімнаті. 
-    Нокс, привітик, - посміхаючись усмішкою “трахни мене“ вітається вона.
-    Кендалл, ти як завжди чарівна, - злегка підіймаючи пляшку пива кажу я. 
-    Сьогодні ви як завжди були в ударі, - коментує вона нашу гру проти Редвудських Гризлі. Це дуже сильний противник, і перемогу ми вирвали зубами, але кожен синець на тілі, кожне моє видалення вартувало такої солодкої перемоги. Ну і відповідно всього, що йде після цієї перемоги. Як в заповільненній зйомці Кендалл зачіпається ногою за стілець і падає мені на коліна, звісно ж зовсім випадково. Мої руки її підхвачують за талію і  притискаю її сильніше до себе, міцно обіймаючи. 
-    Упс, - заливається сміхом Кендалл. – Пробач, я випадково, - і така щира наївна посмішка лягає на її вуста. Такі солодкі, пухкі та силіконові. 
-    Поїхала до мене, - обдаю її вушко жарким повітрям. Член вже в повній бойовій, впирається в ширинку. Вона просто кліпає очима, і я розумію що це згода. Ми піднімаємось з диванчиків і впевнено крокуємо до виходу, але мені не вистачає буквально десять кроків і в мої груди влітає мала, чорноволоса дівчина. Все що вона несла на своїй таці, в ту ж мить опиняється на мені. Я відчуваю як воно стікає по мені липкою масою, і напевно злість біжить в мене в очах , бо вона відразу хапає серветки і причитуючи вибачається.
-    О Господи, дідько, пробач, пробач мене, я випадково. Я бачу застиглі сльози в її очах, і неймовірно шалений страх. Ситуація дуже фігова, але я вже готовий це відпустити, а от Кенддал ні. Вона налітає на дівчину як мати кішка, що захищає кошенят.
-    Ти що, зовсім тупа, не бачиш куди ти йдеш? Сліпе стерво, вибачайся перед ним, швидко!

Зрозуміло що ситуація швидко набирає обертів, всі присутні дивляться на нас, а в незнайомки починають трястись губи.
-    Кендалл, замовчи, - і через секунду звертаюсь до брюнетки – Біжи, все окей, нічого страшного, - та встигає лиш зробити кивок і втекти забираючи тацю. – Більше ніколи так не роби, зрозуміла?, - я кидаю на неї максимально злий погляд, а потім просто йду.