Глава 30

109

1 вересня

Чергова п'янка нічим не відрізнялася від багатьох попередніх. Юнаки розмістилися на кухні та в кімнатах, що розташовані найближче. Зазвичай вахта одразу ж розганяла такі вечірки, але Лариса Тимофіївна все розуміла і щоразу закривала на це очі. Сама колись такою була.

Цей вечір теж не минав без гри в "крокодила", "правду чи дію", або ж у карти. Залежно від ступеня сп'яніння. Дівчата одна за одною знімали історії, кидали в інстаграм. Для деяких це важливіше за саму вечірку, вони смикали головою під музику, трясли камеру, те, що відбувається на відео, ледве можна було розрізнити. Деякі зависали в темному коридорі і в холі. Періодично до них на поверх приходили студенти з інших курсів і спеціальностей. Вони теж відзначали цей день, але не так масштабно.

Гучна музика, нескінченний алкоголь, танці, крики, все це тривало майже до дванадцятої ночі. Потім багато хто захотів спати, або ж дійшли до потрібної кондиції, коли можна спокійно сидіти і розмовляти.

Своєю компанією четверо друзів сиділи на кухні з телефонами. Лєра і Філ на столі, Влад і Коля на стільцях. Решта відокремилися, хоч і перебували там само.

- Друзі, - протягнув Влад. - Відчепіться вже від своїх екранів. Протріть очі, реальне життя тут!

- Тут сумно, - Лєра вперше подивилася на нього.

- Ага, осіння депресія, - повільно сказав Коля, насилу вимовляючи букви.

І знову в телефони. Лєра продовжила щось писати, а Філіп дивився в одну точку і не брав участі в розмові. На це в нього було достатньо причин, про що він ніколи не розповідав. Хоча багато хто й так знав.

Наприклад, що рівно рік тому загинули його батьки. Рівно рік тому цією ж компанією вони вперше зібралися: пили, святкували, всі перезнайомилися. Філ був безмежно щасливий бути тут. А потім йому зателефонувала бабуся і сказала, що батьки загинули. Розбилися на машині. Важко йому далося це пережити, якийсь час не вистачало моральної підтримки батьків, потім матеріальної. Півроку тому його сусід Костя і сам того не бажаючи, втягнув його в наркобізнес. Робота не складна, але прибуткова. Просити гроші у бабці він не міг, тому що їх просто не було, а самому допомагати хотілося, він і погодився. Але крім легких грошей і вільного графіка було багато підстав.

Щоразу Філіпу вдавалося вийти з води сухим, щоб він не робив. І навіть коли сам на траву підсів, поводився незграбно і безвідповідально, його змогли витягнути, добре, що вчасно кинув.

Варто було випадково натрапити на Марка, як усе пішло догори дном. Філ знав, що не повинен був його бачити, підозрювати, показувати свої підозри, бо не мав права. Це могло дорого йому обійтися.

Але вони не знали, що Філіп ніколи б його не здав, тільки тому що не міг втратити роботу. Єдине чого він хотів, так це відгородити Лєру від цього монстра. Якби він тільки знав їхні плани, то міг би все змінити. На жаль, він ні про що не здогадувався.

Здавалося, гірше вже не буде, він зміг подолати все, але вчора дізнався, що Єва поїхала. Просто зібрала речі і зникла, ніби її ніколи не існувало. Хвилювало не її зникнення, а факт втечі. Вже донеслися чутки, що вона та сама продажна тварюка, яка зробить все, аби свій зад врятувати, з її зникненням це тільки підтвердилося. Вона з самого початку була проти нього, мала авторитет, високо цінувалася в колах цих жахливих людей і виконувала важливіші ролі, ніж звичайний закладчик.

Але ж Філ вірив їй, встиг полюбити дивакуваті манери і характер. Вона лише грала свою роль і наглядала за ним. Було складно в це повірити, спілкувалися вони з Філіпом вже три місяці і виявляється весь цей час вона його тупо обманювала. Краще б сотні разів серце розбила, але не танцювала під дудку Марка.

Філіп давно здогадувався про їхні плани і хотів перестрахуватися. Написати про все в щоденнику і заховати, щоб у разі чого люди знали правду. Він і гадки не мав, що з ним можуть зробити за зайві знання, не вірив, що ці люди здатні вбивати, але відчував, що має десь залишити правду. Про це він розмірковував, сидячи на кухні. Поки інші насолоджувалися життям, він думав про смерть. Уже вкотре, яка б думка його не відвідала, все зводилося до одного.

- Філ, ти чого такий похмурий? - Коля ляснув його по плечу.

Філіп сіпнувся від несподіванки і підняв голову. Зі своїми роздумами зовсім забув, де перебуває.

Один із хлопців, що зависали на кухні, висунувся у вікно і перестав стримувати блювотні позиви. Для такої вечірки - звичайне видовище, нічого дивного.

Тільки не для старости поверху. Мирослава втомилася бігати за всіма, брати провину і відповідальність на себе, з кожним разом вони дивували все сильніше.

- Задовбали битися! - крикнула вона в коридор і зайшла на кухню. Побачивши хлопця, який блював у вікно, зависла. Відкинула окуляри на маківку і продовжила істерики. - Підвіконня вранці сам будеш мити!

Закінчивши свої справи, хлопець повернувся до неї і махнув рукою, аби його залишили в спокої.

- Друзі, я піду телефон на зарядку поставлю, не можу жити з п'ятьма відсотками, - Філіп підвівся зі столу. - Потім, напевно, спати піду.

Друзі кивнули, і він зник у темному коридорі, де навіть у такий день ніхто не посмів увімкнути світло. Там зустрів ще кількох людей, яких раніше не бачив. Вони розмовляли на підвищених тонах і дико сміялися. Від них Філіпа відволік Руслан Маковей. Налетів на нього так, що ледь із ніг не збив.