Глава 26

90

Переодягнувшись у темно-синю форму, Влад вийшов у хол до Діми, який даремно часу не гаяв. Стоячи на посту, розмовляв із невисокою дівчиною, що зі спини здалася Владу знайомою. Підійшовши ближче, побачив Алісу, мабуть вчорашньої тусовки їй не вистачило, прийшла знову. В короткій спідниці і топі, що більше схожий на ліфчик. Вона, як ні в чому не бувало, фліртувала з його колегою, а побачивши, що тепер вони не одні, неохоче пішла.

- Вона що тут робить? - обурився Влад.

- Ти ж своїх баб сюди водиш, я теж можу. Ми тільки познайомилися.

- Коротше, ясно, - Влад втомлено махнув рукою. - Чий це клуб? Хто власник?

Діма зняв кепку і провів рукою по волоссю.

- Поняття не маю. Тобі навіщо?

- Із сестрою моєю погано вчинили, намагаюся зрозуміти, як таке могло статися.

- А, бачив. Не знаю.

- Може в начальниці запитати?

- Так вона тобі й скаже, - Діма засміявся. - Це ніби як секрет у цілях безпеки.

- Якої до біса безпеки?! - рявкнув Влад.

- Власника.

- Що це за шанована людина, до чого така скритність?

- З метою іншої безпеки.

Але й зараз Влад не розумів. Жодні натяки колеги не прояснювали ситуацію. Хоча не дуже він і хотів, по слову з нього витягувати доводилося.

Діма теж це зрозумів, тому заговорив упевненіше.

- Не просто так його бариги тут вештаються, а ми всі робимо вигляд, ніби нічого не відбувається.

До цього Влад був упевнений, він один такий; совість кожну зміну мучила, що він не виконує свій головний обов'язок. А тепер з'ясовується, вся охорона тут тільки для виду.

- Так ти знав?

- І ти теж.

- Мене ніхто не попереджав. Тільки мій сусід, який тут зависає, у нас була домовленість, що я його не помічаю. Зараз я дізнаюся, що тебе теж попереджали. Хто?

Діма знизав плечима.

- Здоровий такий, весь у татухах. Він мені грошей відстебнув, сказав нічого не бачити, я не заперечував.

- Гриф чи що? - подумав Влад вголос.

І тут його підозри почали підтверджуватися. Бо хто ще може впхнути своїх бариг у клуб законно й непомітно? Тільки одна людина.

- Ти не боїшся закривати на все це очі? - запитав Влад. - Якщо поліція дізнається, що ми покриваємо...

- Все вже давно куплено. Вони можуть дізнатися про те, що тут відбувається, тільки від нас, але ми ж їм нічого не розповімо.

91

Наступного ранку Влад прийшов в кімнату до дівчат. Сестра знову десь лазила, а Аня в момент його появи крутилася перед дзеркалом. Влад уже придумав новий жарт, але це більше не актуально. Вона вбралася в джинси і світлу блузку, розстебнуту на пару ґудзиків. Ідеально рівне волосся відкинуте назад, демонструючи довгу шию і сережки.

Спершись на одвірок, Влад детально оглянув її. Навіть причепитися ні до чого.

- Ти чому не светрі? Він же тобі так личив.

Аня різко повернулася в його бік.

- Знущаєшся?

- Так, - його очі загорілися, а губи розтягнулися в усмішці. - Йди сюди.

- Це ти йди сюди! - Аня кинулася в його бік.

Притиснула до шафи і ставши на кінчики пальців, впилася губами в його шию. Намагалася сильніше втягувати шкіру, щоб залишити такий самий яскравий слід, як був у неї. Одну руку вона поклала йому на груди, другу на потилицю, щоб не втік. Але він не намагався. Як їй здалося, сильніше притиснув до себе і голову відкинув, щоб зручніше було. Несподівана реакція, мабуть, йому це подобалося, і начхати він хотів на її помсту.

Аня неохоче відсторонилася і з задоволеним обличчям глянула на його шию. З одного боку шрам, з іншого яскравий засос, який складно приховати. Домоглася чого хотіла, але Влад так не думав.

- Я светр не одягну.

Чотири слова, що змусили Аню відчути поразку. Ну звісно, це ж вона не хотіла привертати увагу, Владу байдуже, що скажуть, що подумають. Вона взагалі здивувалася, що ніхто не дізнався про те, що відбувається між ними. Зазвичай хлопці люблять обговорити таке, а ці якісь інші. Аня розуміла, що він ні про що не шкодує, просто не любить тріпатися про себе. Можливо, це правильно, її все влаштовувало.

Але зараз вона була обурена до неподобства. Хотіла, щоб він відчув, як було їй, при цьому сама ж попалася. Влад продовжував із насмішкою витріщатися на неї.

Коли двері відчинилися і в кімнату зайшла Лєра, його рука машинально потягнулася до шиї. До місця, де красувався засос.

- Привіт, сестричко, - видав він, не опускаючи руку.

- Є новини? - Лєра присіла на ліжко і глянула на брата.

Вона не відривала від нього очей, Владу почало здаватися, що зараз вона все побачить. Пройшовся до дзеркала, глянув на шию, очманів, а потім накинув каптур.