Глава 25

86

День студента вважався одним із найважливіших свят у році, і звісно ще одним приводом випити. В кожного були свої плани, але більшість віддала перевагу походу в клуб, який на сьогоднішній день був у їхньому розпорядженні.

Весь вечір дівчата готувалися до цієї події, годинами проводили біля дзеркала, фарбувалися і наряджалися. Із зачісками довго морочитися не стали, просто вирівняли волосся. Для Ані це було щоденним ритуалом, а Лєра здебільшого його завивала і тільки сьогодні зробила виняток.

Далі з'явилася нова проблема - макіяж. Лєра розмалювалася в темних тонах, потім допомогла Ані. Намалювала ідеально рівні стрілки, що здавалося неможливим і доповнивши це все тушшю, відправила до дзеркала. Сильно фарбуватися Аня не любила, а таке їй підійшло. Вона одягла чорну сукню з рукавами і коміром, потім підготувала чобітки на підборах.

Лєра вибрала бордову сукню з відкритими плечима і розрізом до стегна.

Останні півгодини вони крутилися перед дзеркалом і робили селфі, більшість з яких кривляння і точно не призначене для чужих очей.

О десятій за ними зайшов Коля. У темних штанях, світло-блакитній сорочці, зверху пальто, як і в будь-який інший день він виглядав немов з обкладинки.

- Пані, ви як завжди прекрасні, - підкреслив він.

Накинувши верхній одяг, дівчата взяли його з обох боків під лікоть і вийшли з кімнати.

Коли Лєра зачиняла двері на ключ, телефон завібрував.

- Він знову це пише.

- Що там? - до неї підійшов Коля і почав читати.

"Не виходь з кімнати".

- Минулого разу це нічим хорошим не закінчилося, - нагадав він. - Може, залишимо камеру про всяк випадок?

- Тоді вона не допомогла, - відмовлялася Лєра. - І без телефону тебе залишати не хочеться.

- Отже, будемо обережнішими, - Коля взяв її за руку і повів коридором.

І хоч погода була жахлива, клуб знаходився недалеко, тому вони не захотіли паритися в таксі й пішли пішки. Дорогою зустріли знайому компанію, що теж поспішала на танці.

На фейс-контролі на них уже чекав Влад. Як завжди зробив вигляд, ніби вони не знайомі. Швидко перевірив їхні сумки і начепивши на руки браслети, відпустив. Тільки Аню затримав.

- Її не можна пускати, у неї тут мішок героїну, - він заглянув їй у сумку.

До нього підійшов колега. В такій самій темно-синій формі, з кепкою на голові та легкою щетиною.

- Я не проти, - він зацікавлено роздивлявся Аню. - Нехай із нами постоїть.

Влад різко передумав.

- Гаразд, іди.

Аня б із радістю залишилася, на жаль, не для цього вона сюди прийшла. А щоб з невдоволеним обличчям спостерігати за танцями людей і воркуванням друзів. У залі грала гучна музика, чувся вереск дівчат, світломузика засліплювала незвиклі очі. Можна потерпіти, не дарма ж три години збиралася.

Коли баси стали тихіше, діджей узяв мікрофон і почав говорити якісь банальні слова про студентське життя. Після такого було життєво необхідно щось випити. Вони втрьох пішли до бару, Коля замовив випивку на свій смак. Дівчата не заперечували.

Незабаром до них приєднався Влад. Узяв у друга стакан з ром-колою і зробив великий ковток.

- Я дивлюся, тебе добряче дістала робота, - прокоментував Коля.

- Це не єдиний мій гріх на сьогодні, - запевнив його Влад. - Тож не хвилюйся.

Він просканував очима танцмайданчик і в іншому кінці залу прямо навпроти себе побачив Мирона. З хвостиком, у шкіряній куртці та сонцезахисних окулярах, що рятували від неприємного освітлення. Він сидів на місці, де зазвичай мешкав Костя, сьогодні, ймовірно, помінялися ролями.

Коля помітив, куди спрямовані погляди друга, і підійшов.

- Що він тут робить? Чому не Костян?

- Без різниці. Шкоди від них однаково багато.

- Можеш його затримати, як охоронець ти зобов'язаний це зробити.

- А як Влад, я повинен нічого не помічати.

Тепер вони обидва, не відриваючись, дивилися на Мирона. Помітили як напарник Влада, натягнувши кепку на ніс, підійшов до нього з купюрою і, отримавши бажане, зник.

- Так Діма теж у курсі, - прошипів Влад.

- А чий це клуб? - раптово запитав Коля. - Хто господар? На кого ти працюєш?

- Не знаю. Мене на роботу взяла якась жіночка, інше не моя справа.

Не в змозі більше спостерігати за такими огидними видовищами, Влад повернувся на робоче місце.

Ті, хто тут перебував, продовжували заливати в себе алкоголь і танцювати. Хотілося розчинитися в музиці й ні про що не думати, відкинути всі проблеми на потім і жити зараз.  Без алкоголю в крові на таке мало хто здатен. Через декілька позбавлених смаку пісень почався повільний танець, і Коля запросив Лєру.

На якийсь час втративши компанію, Аня повернулася до бару і взяла коктейль. Пити на самоті не довелося, до неї підійшли Мирослава і Лоліта. Обидві вдягнулися, як представниці давньої професії. На Лоліті червона блискуча сукня, що підкреслювала стрункі ноги, і висока гулька, у вухах довгі сережки. Мирослава одягла чорну сукню до коліна, яка добре вимальовувала пишні стегна, на ногах шкіряні чоботи. На тлі інших дівчат вона виглядала занадто похмуро. Хтось пожартував, що замість клубу вона зібралася на похорон.