Глава 12

38

Коля доробляв завдання з англійської, як до нього в кімнату увірвалася його подруга Юля. В очах сльози, дихання збилося, а волосся зібране в недбалий пучок. Кому попало вона свої емоції показувати не буде, тут щось серйозне.

- Я не можу додзвонитися батькам! У них щось сталося! - випалила вона.

Коля відкинув зошит і піднявся зі стільця.

- З чого ти...

- У мами ж хворе серце, я з ними третій день не можу зв'язатися. Таке вже було, вони не хочуть, щоб я хвилювалася, - Юля давилася сльозами. - А я не можу так. Давай ти своєму подзвониш, дізнаєшся?

- Так, зараз.

Коля обійняв її, а другою рукою почав шукати номер батька. Після того випадку не дуже хотілося звертатися до нього по допомогу, але ситуація змусила.

Тільки через пару пропущених дзвінків, батько підняв слухавку; напевно, з новою дамою розважається і ніколи відволікатися. Коля коротко описав ситуацію, про що батько вже знав. Тільки відповідь не порадувала. Він акуратно передав усе Юлі.

- Твоя мама в лікарні. Ти тільки не хвилюйся, - він узяв її за руки. - Її врятували, але...

Вона дивилася на нього мокрими очима і кивала. Здогадувалася, що все до цього йде.

- Тоді мені треба до них, - вирішила вона. Відсторонилася, пройшлася кімнатою.

- Може вранці? В такий час нічого не їздить.

- Я боюся не встигнути, - її губи затремтіли. - Я собі ніколи цього не пробачу.

Вперше перебуваючи в цьому місті, Колі довелося згадати про те, хто він насправді і що має.

- Я тебе відвезу.

Одним реченням він зміг викликати в неї посмішку.  

- Справді? Дякую.

- Тільки я відразу назад поїду. Не можу вдома залишитися.

- Із батьком посварилися? - Юля витерла заплакане обличчя долонями.

Коля кивнув і пішов збиратися. Натягнув толстовку поверх футболки, взяв рюкзак і почав взуватися.

Юля була майже готова, бо знала, що добра душа Колі не зможе відмовити.

Через двадцять хвилин вони сиділи в його машині, яку він залишав у гаражі, недалеко від гуртожитку. На крайній випадок, хоча в цьому місті вона була йому не часто потрібна.

За дві години їзди Юля встигла виспатися, навіть непомітно поплакати. Коля робив вигляд, що поглинений дорогою, не хотів бентежити ще більше. У її матері завжди були проблеми зі здоров'ям, постійні лікарні, невдала операція, багато ліків. У дитинстві, коли Коля і Юля були набагато ближчими, гуляючи в одній компанії, ходячи в одну школу, йому часто доводилося бачити і слухати розмови про здоров'я сусідки.

Мама Юлі йому подобалася, вона була веселою, життєрадісною, хапалася за кожну можливість. На застіллях разом із батьком Колі навіть кілька разів жартувала про весілля їхніх дітей. Тільки сам Коля ставився до Юлі як до сестри. Не розглядав її як дівчину. Проводячи стільки часу поруч, він не помічав, як вона дорослішає і стає красивішою.

Зупинившись біля лікарні, йому довелося будити подругу. Настільки не бажала приймати цю сувору реальність, що не хотіла прокидатися. Вона потерла очі й глянула прямо перед собою.

- Підеш зі мною?

Коля подивився на будівлю через лобове скло і поморщився. Вже майже десята година, а в неї є батько, який заспокоїть і підтримає.

- Так, ходімо.

Вони вийшли з машини, подув вітер. Юля стиснулася, а Коля рефлекторно поклав їй руку на плече, злегка обійнявши. Здалося, що вона перестала тремтіти.

В лікарні ще не одну годину йому довелося провести в якості моральної підтримки. Він би себе перестав поважати, якби залишив подругу саму в такий момент. Її матері зробили операцію, але невідомо як організм відреагує далі. Залишалося чекати. Про це вони дізналися щойно від лікаря.

Невдовзі їх відправили додому, запевняючи, що в присутності тут немає потреби. Коля розгубився, їхати так пізно і так далеко - не найкраща ідея.

- Можеш у мене переночувати, якщо додому не хочеш, - Юля взяла його під руку і повела до машини.

- Я хотів у гуртожиток. Завтра пари.

- До біса ті пари. Ти спати хочеш, небезпечно в такому стані за кермо.

- Як поясниш мене батькові? - він зупинився біля машини, спершись рукою об капот.

- Ми йому не скажемо. Переночуєш у мене в кімнаті.

Довелося погодитися, тим паче бачити свого батька він, як і раніше, не хотів. Тато був тієї ж думки.

Вони потрапили додому першими, поки батько Юлі продовжував стерегти дружину. Зовсім скоро він має повернутися, але поки його немає, Колю непомітно провели в будинок. Він з побоюванням поглядав на свій власний, на щастя, залишився непоміченим.

Будинок Юлі теж із двох поверхів, але набагато менший. Її кімната на другому і, якщо раптом Коля захоче піти, проводити його через вітальню, де часто засинав батько, доведеться дуже обережно. Зараз Коля на все готовий аби скоріше заснути. Щоправда ліжко одне, а разом із дівчиною він ще не спав - у прямому сенсі. Добре, що рішення знайшлося.