Глава 11

35

Вранці за чашкою чаю Лєра дістала ноутбук, який поглинув усю їхню з Анею увагу. Десятки відео з першого курсу, що вона скинула зі старого телефону, змушували їх ледь не ридати від сміху.

Ані найцікавіше було спостерігати саме за їхньою компанією. Як Коля в своєму ідеальному костюмі купався у фонтані або як Влад нарвав з міської клумби букет троянд для колишньої. Як Філіп латиною висловив невдоволення з приводу лекції декана, але зрозуміти змогли лише одиниці. Або коли один із колишніх одногрупників о першій годині ночі передавав хлопцям на третій поверх алкоголь зв'язаними простирадлами у вікно, де не було решіток. Після одинадцятої вечора їх не випускають, а "добавки" іноді хочеться. Не менш запам'ятався момент, коли Влад і Філ грали тарганами у перегони, а дівчата разом із Колею робили на них ставки.

Вони роздивлялися півметровий будиночок із Доширака, як до них у кімнату завалилися двоє хлопців.

- Ось, - Влад поклав на стіл перед Анею невеликий пакетик. - Я брав у тебе йогурт, повертаю.

Вона не відразу повірила, що він говорить серйозно, без знущань. Коли зазирнула в пакет, зрозуміла, в чому річ.

- Растішка? Серйозно?

Хлопці в один голос засміялися.

- Коляне, п'ятюню! - Влад підняв руку.

Вони плеснулися долонями і насилу вгамували черговий напад сміху.

- Гаразд, так навіть краще, - сказала Аня, нарахувавши десяток баночок йогурту. - Ти прощений.

Поки вона ставила це добро в холодильник, Коля зайняв її стілець, а Влад - ліжко. Але що важливіше, вони зайняли увагу Лєри.

- Тоді, сподіваюся, ніхто не проти, якщо я покурю у вікно, - Аня дістала цигарки. Йти на кухню самій бажання не було, та й пропускати щось важливе не хотілося.

Лєра промовчала, а Влад, не побачивши жодної реакції, підскочив.

- Тільки якщо зі мною, - він підійшов до вікна.

Після короткого стукоту двері в кімнату відчинилися і показалася голова Мирослави. Від несподіванки напружилися всі, ледве цигарки у вікно не викинули, але побачивши, що це всього лише вона, помітно розслабилися.

- Аню, там твоя мати приїхала, - попередила Міра, кутаючись у довгий халат. - Чекає на тебе внизу.

Передавши погані звістки, вона зникла.

- Чорт, - запищала Аня.

Мати вже давно хотіла приїхати і подивитися, як тут влаштувалася єдина донька, але через роботу часу не знаходилося. Мабуть, ситуація змінилася.

Аня сунула Владу недокурену цигарку і побігла збиратися. Понюхала волосся, мало не закашлялася. Запах диму завжди переслідував її, але помічала вона це тільки в такі моменти. Мама ж не знала, що її улюблена донька палить уже не перший рік і кидати не збирається. Все ретельно приховувалося.

- От же чорт, - вона почала перебивати запах парфумами. Понюхала ще раз - мало не задихнулася від запаху спирту. Вже краще.

Забувши про присутність хлопців, побігла до шафи і переодяглася з домашньої футболки в блузку. Вони все розуміли, тому не дивилися в її бік, але насміхалися над різкими рухами.

- Вона може в кімнату зайти! - дійшло до Ані. - Можете спалити тут усе! Скажіть, що я тут не живу, мене відрахували!

Вона схопила рюкзак і під дикий сміх друзів вибігла з кімнати. Мало не спотикаючись, летіла вниз сходами, на ходу дістаючи жуйку, щоб перебити ненависний запах.

Маму вона зустріла на посту - розмовляла з Ларисою Тимофіївною. В Ані в очах усе потемніло при думках, що їй може розповісти ця дамочка.

- Привіт, - Аня натягнула посмішку і підійшла.

- Донечко, - мама забула про колишню компанію і міцно обійняла її.

У ніс вдарив запах квіткових парфумів, який Аня могла впізнати з тисячі. Її мама завжди стежила за модою, поводилася як школярка. Зате підлітки приймали її за свою. Середнього зросту з темним кучерявим волоссям і в строгій сукні до колін вона й справді мала чудовий вигляд.

- Ти б попередила, що приїдеш, - видала Аня, опинившись на свіжому повітрі. - Я була зовсім не готова.

- Я бачу, - Маргарита Вікторівна окинула її швидким поглядом. - М'ята блузка, ніякого макіяжу, ще й цигарками від тебе смердить.

- Це не я, просто друзі поруч стояли, поки я... - вона й сама заплуталася. - Та яка різниця...

- Пропоную прогулятися торговим центром, чула, у вас непоганий вибір, - в її голосі промайнув інтерес. - Обновок тобі купимо.

- Ходімо.

Поки мама присіла застебнути надокучливий замок на туфлі, Аня випадково підняла очі туди, де була її кімната. Там стояв Влад і показав їй середній палець. Аня скривилася, а миттю пізніше показала два таких самих. З такою легкістю й упевненістю, ніби цілими днями тренувалася, хоча поруч із ним усе так і було.

В секунди її відповідей до вікна підійшли Коля та Лєра, з таким самим інтересом спостерігаючи за нею. Незручно стало, Аня різко відвернулася й підійшла до мами, поки та не помітила, що коїть її улюблена донька.

- Що там тато? Додому не збирається?