Глава 10

30

Влад погодився зустрітися з Кірою. Шанс, що вона причетна до вбивства, низький, але з іншого боку, вона часто бувала в гуртожитку, іноді незаконними шляхами, отже, поспілкуватися з нею зайвим не буде.

Вони домовилися зустрітися в клубі, де працював Влад, причому ініціатива виходила від неї. Місце зустрічі здалося йому дивним, не хотілося зайвий раз тут з'являтися. Хоча вдень усе по-іншому: працює кафе і бар, людей майже немає. Тиша і спокій.

Влад перетнув хол, порожній танцмайданчик і зайняв один зі столиків. Озирнувся, пару людей на барі, ще кілька бенкетують на віп-зоні, офіціантки бігають між столиків. Одна з них присіла до Влада. Висока, у білій блузці та коричневому фартухові з емблемою клубу, пишне руде волосся зав'язане у високий хвіст, чудові зелені очі. На грудях бейджик з ім'ям "Кіра".

- Так ти тут працюєш, - дійшло йому. - Я теж. Не бачив тебе раніше... інакше запам'ятав би.

- Я тут недавно. Ти ж уночі працюєш, а я вдень, - вона оглянула свій ідеальний манікюр і перейшла до головного. - Навіщо кликав?

Влад відкрив рота, бажаючи поставити запитання, але Кіра несподівано перебила.

- Ой, вибач! Може чай, каву? Або меню?

- Я ненадовго, - він нахилився до неї. - Одразу до справи. Твої подруги сказали, що ти часто бувала в нас у гуртожитку з ночівлею. Як? На такий час зазвичай не пускають, невже ти виняток?

- Мене тільки Тимофіївна пускала, а в зміну інших я не приходила, - спокійно відповіла вона, місцями гаркавлячи. - Іноді мене дівчата проводили. Ми зливалися з юрбою і все. Ти, напевно, хотів дізнатися, чи легко чужому потрапити до вас?

Влад кивнув, закочуючи рукава толстовки.

- Не легко. Мені просто щастило, а Тимофіївна довірлива дама. Твій допит пов'язаний зі смертю вашого друга?

- В курсі, виходить, - сіпнувся Влад. - Ти ж не з нашого універу.

Кіра провела поглядом слабо освітлене приміщення і посунулася ближче до стінки, щоб залишитися непоміченою. Від начальства ховається.

- У мене багато знайомих, чула вже, - пояснила вона. - Вашого друга могли підстерегти за межами гуртожитку і не палитися. Але ж ні, виходить, це хтось із ваших.

- А якщо мотив інший? Коли не потрібні підозрювані?

- Тоді, звісно, краще непомітно порізати вени в туалеті.

Влад примружився:

- Дуже багато чула.

- Звісно, всі тільки про це й говорять, про кожну вашу здогадку.

- І хто розпускає ці чутки?

- Тобі видніше. Я все дізнаюся від своїх дівчат.

- А вони....  - Влад стомлено потер волосся.

- Перевір. Ти ж із багатьма спілкуєшся, от і скажи, що є підозри. А далі куди фантазія поверне. Різні версії або одну, але потрібній людині. Одного разу винний себе якось проявить. Виявиться, ворог набагато ближче.

- Куди вже ближче, - усміхнувся Влад. - Мій сусід причетний, може й сам того не підозрюючи, доповідає все вбивці.

- Ось і використовуй його, як приманку, - запропонувала Кіра. - До речі, у тебе дуже гарна посмішка.

Губи Влада на зло йому ще сильніше розтягнулися в усмішці, оголивши ідеально рівні зуби. Не кожен день почуєш комплімент від дівчини, він розучився на них реагувати. Спочатку зніяковів, потім розсміявся. Хотів здаватися грубим і то не зміг.

Вони обговорили деталі порядків гуртожитку, які нізащо не пропустили б у будівлю чужого. Такі теми повернули Влада до початкової точки, коли він був холодний і непохитний. Поки Кіра базікала без угаву, він раз у раз поглядав на годинник.  

- Ти завжди такий серйозний? - запитала вона.

- Тільки з тобою, - він буравив її поглядом, змушуючи губитися.

- Може ще прогуляємося? В мене скоро зміна закінчується.  

- Взагалі-то я поспішаю, - Влад схопив рюкзак із сусіднього стільця і піднявся. - На одну пару запізнився, може на другу встигну.

- Так відкрито мене ще ніхто не відшивав.

- Справа не в тобі.

31

Влад прискорювався з кожним кроком, аби не запізнитися на пару філософії, але виявилося, ще навіть дзвінка не було. В коридорі біля аудиторії юрмилося півсотні студентів, серед них він не зміг розгледіти своїх. Значить потрібно ще почекати. Він притулився до стіни і втупився в телефон, як почувся голос сестри:

- Привіт, любий братику, чого на першій парі не був?

- Був на побаченні, - Влад зобразив у повітрі лапки, чим викликав посмішку в Ані та Колі, які щойно підійшли.

- Хто вона? - катувала Лєра.

- Чергова підозрювана, - Влад помітив як кривиться від розчарування її обличчя.

- А, зрозуміло. І що каже?

- Вона непричетна. Нічого цікавого.

І справді, для Лєри решта інформації не мала сенсу, а от Коля не міг чекати.