Глава 1

1

Поліція та працівники швидкої допомоги окупували місце трагедії і нікого не пускали. В очікуванні їхнього висновку студенти другого і третього курсу сиділи в холі гуртожитку і не мали права розходитися. Іноді чулися їхні перешіптування про Філіпа Вяземського - студента другого курсу, якого знайшли в одній із кабінок туалету мертвим.

Слова поліції підтвердили здогадки більшості присутніх і в подальших розслідуваннях не було сенсу. Порізані вени і безліч давно загоєних шрамів на тілі доводили факт самогубства.

Збори закінчилися і підлітків розігнали по кімнатах. Їхні затуманені алкоголем голови насилу сприймали будь-яку інформацію, і ймовірно, деякі з них на ранок навіть не згадають про те, що трапилося. Але тільки не троє друзів Філіпа.

- Чому він це зробив? Чому... - ридала Лєра, витираючи обличчя серветкою.

Вони йшли коридором, не вірячи в те, що сталося. Після таких потрясінь складно тверезо оцінити ситуацію, можна погодитися з будь-якою версією.

- У нього було достатньо причин, - розмірковував Коля. - І якась його доконала.

Лєра кивала, продовжуючи давитися сльозами. Вже не згадувала за стертий макіяж і червоні очі, стримуватися не виходило, як би сильно не хотілося.

- Ми ж бачили, в якому він був стані, - вона сповільнила крок. - І нічого не зробили.

Влад, котрий ішов попереду, різко загальмував:

- Що ж ти сама за ним не пригледіла? Весь вечір зі своїм коханим переписувалася, а за Філа забула.

- Я не думала, що так вийде... все було нормально. Він обіцяв мені щось розповісти, але не встиг. Чому?

- Тому що його вбили, - Влад зупинився біля кімнати дівчат і відчинив двері. - Філ нізащо не позбавив би себе можливості поговорити з моєю сестричкою.

Влад за звичкою увірвався в кімнату сестри. Його погляд і сам того не бажаючи, зустрівся з незнайомкою, крик якої досі гримів у вухах. Кожна її поява викликала дурні асоціації, нікуди від них не дітися.

Вона розбирала ліжко, а їхня раптова поява змусила здригнутися. З ковдрою в руках вона роздивлялася похмурі обличчя юнаків і випадково забула, які слова треба говорити. Розгубилася.

Іншим вистачило одного погляду на неї, щоб втратити інтерес. Невисокого зросту, чорне рівне волосся, шовкові шорти і футболка замість піжами. За інших обставин вони, можливо, були б більш привітні з новою одногрупницею, але не в день, коли загинув їхній друг.

- Привіт, - невпевнено почала вона. - Я в курсі, що трапилося і це...

- Не зараз, - грубо вирвалося у Влада.

Двічі повторювати не довелося. Вона рефлекторно кивнула і повернулася до своїх справ, у той момент, коли троє друзів сіли на велике ліжко Лєри, зроблене з двох звичайних, і продовжили розмову. Стільки думок крутилося в їхніх головах, які перший час ніхто не наважувався озвучити.

- Ну і ну, відсвяткували перше вересня, - видихнув Коля.

Він відкинувся на ліжко і, дивлячись у стелю, почав згадувати весь минулий вечір. З моменту їхніх зборів і закінчуючи приїздом поліції. Спочатку нічого не віщувало біди: студенти з поверху зібралися на честь свята випити і налагодити контакт. Подібно до кожного свята, вони розташувалися на кухні та в найближчих кімнатах. Туалет знаходиться зовсім поруч, у коридорі завжди були люди і дивно, що з двадцяти присутніх ніхто нічого не помітив.

Слова Влада внесли деякі зміни в початкову версію. Навіть якщо це так, кому знадобилося вбивати звичайного студента? Навіщо? Це питання мучило Колю особливо довго; а той факт, що люди готові повірити в самогубство, нічого не перевіривши, виводив найсильніше. Їм залишалося тільки чекати додаткової перевірки від поліції і сподіватися на правду. Така думка відвідала трьох друзів одночасно. Але вони не знали, яка правда для них гірша. Будь це вбивство чи самогубство?

- Коляне, ти йдеш? - голос Влада вторгся в його думки. - Чи будеш із Лєрою спати?

- А? - сіпнувся Коля. - Так, іду.

Він піднявся і помітив, що Лєра згорнулася калачиком на краю ліжка і уткнулася носом у подушку. Зараз краще піти і залишити її саму. Їм усім зараз краще побути на самоті.

2

Аня прокинулася задовго до початку занять і почала потрохи збиратися. Одягла джинси й білу блузку; особливу увагу приділила кучерявому волоссю, яке вона вирівнювала щоранку. Поки крутилася біля дзеркала, почувся різкий стукіт. Не встигла вона зреагувати, як двері з гуркотом влетіли в шафу, а в кімнату завалилося двоє хлопців, яких вона бачила вчора. Обидва високі, здавалося б, з бездоганними рисами обличчя, також витріщалися на неї.

Їхня звичка нахабно вриватися в чужу кімнату вже нервувала. Хотілося висловити невдоволення з цього приводу, але доброзичливе обличчя, що повільно наближалося до неї, збило з пантелику.

- Привіт, мене Коля звати.

Він простягнув руку, а Аня випадково зависла, роздивляючись його обличчя. Привернув увагу незвичайний відтінок бурштинових очей і гарна посмішка. Русяве волосся укладене назад, у класичних штанях і сорочці він чимось схожий на бізнесмена.

- Мене - Аня.