Народження хаосу

6:52 — розгледіла розпливчасті цифри.

    Нічого не відчувала. Порожньо. Наче від мене щось відірвали — таке відчуття після сильного і довготривалого болю. 

    Коли свідомість остаточно увімкнулася, я різко піднялася, хапаючи ротом повітря від панічної атаки через усвідомлення того, що мені щойно наснилося.

    Ці сновидіння доведуть мене до божевілля. Або я надто сильно переймаюся ними. 

    Злитися на Фела також не варіант, хоч він і торочить про тих атлантів ПОСТІЙНО. Та я не розуміла, чому ця тема ТАК засіла в моїй голові.

    Катастрофа на «Алеск», явище на материку Антарктида, невідомий сигнал з товщі криги, біловолоса курва, яка спалила атлантійське місто й погрожувала мені, та цей кадр, який назвав себе моїм провідником. Відчувала, що він мене заведе або до божевільні, або на дах хмарочоса.

    Ні! Я не повірю в це! 

    Та попри все частина моєї підсвідомості почала пов’язувати всі ці речі між собою. 

    Ні! Відмовляюся це приймати!  

    Мою увагу привернув звук: часті удари й гул. Я глянула у вікно. Ураган. Хімічний дощ. Видовище вражало! Величезний вихор стіною рухався в протилежний бік від мого вікна. Навколо нього кружляли уламки старих укріплень з околиць та автофлаї. Важкі коричневі клапті диму, змішані з сірими хмарами, вдарялися в стіни сусідніх хмарочосів й відбивалися від них. Таке видовище спостерігається досить часто. Нам не звикати. Головне, слідкувати за укріпленнями хмарочосів і вчасно їх підлагоджувати.

    Я сповзла з ліжка. Торкнулася пальцями ніг холодної підлоги й крізь стиснуті зуби втягнула повітря. Обережно підвелася, боячись, що зараз боляче приземлюся на долівку. Почувалась занадто слабкою.

    Одягнула шорти й футболку, що лежали під подушкою на ліжку. Розчесала і заплела волосся у вільну косу. Повільно, спираючись на стіну, пішла на кухню.

    Подумала за каву, але ні.  Обійдуся содовою. Так, хочу багато содової!

    Сіла на ліжко, загорнувши ноги в ковдру. Зробила перший ковток — рідина зашипіла в шлунку. Міркувала над тим, чи піти мені сьогодні в офіс. 

    По перше, погода. Буревій був дуже сильним. Це означало, що всі сидітимуть в своїх квартирах. Робочий день розпочнеться о 13:00 — це в кращому випадку. Складалося враження, що пориви вітру зараз рознесуть вікно. І це у місті, де повно хмарочосів! 

    По друге, моє самопочуття. Звичайно, я могла взяти пластинку зі смаком ментолу — вона миттєво повернула б мені силу. Але в офісі здибаю Фела. Він побачить, що зі мною щось не так. А я не готова визнавати, що мене турбують такі сни. 

    Перекотилася на інший бік ліжка. Взяла пульт із краю полички над ліжком. Натиснула на жовтенький значок, спрямовуючи сигнал на вікна. З підлоги одразу виросли металеві завіси, затуляючи панорамні вікна. Не бажала бачити, що там твориться. 

    Дістала неуфон. Стоп, Салі ще, мабуть, спить. Добре, що здогадалася зараз. Поклала його поруч. Зробила ще один ковток. Заплющила очі та глибоко зітхнула, ні про що не думаючи.

    Тихо.