Вечірка (2 частина)

Туди ми дісталися майже за годину.

    Фелів друг — Гнат — мешкав майже на окраїні Бази. Там не було таких високих хмарочосів, як у центрі. Найвищий сягав сто п’ятдесятого поверху.

    Гнат мешкав на п’ятдесятому поверсі, але вечірку переніс на сто сорок дев’ятий — спеціально відділений поверх для таких подій. На даху розміщувалися металеві лежаки, обтягнуті штучним хутром. Натурального хутра зараз ніде не можна було знайти — задля збереження тварин винайшли хороший замінник, вирощений як рослина, клітинка за клітинкою. 

    На тих лежаках можна було відпочивати і переглядати «кіно в небі» — замість екрана використовувалися важкі, майже нерухомі хмари.

    Музика в стилі техно, електро та транс гамселила на повну. Дівчина Гната — Асоль — задавала темп вечірці, оскільки стояла за пультом. Власне, вона якраз і є винуватицею вечірки — у неї сьогодні день народження.

    Низькі частоти, важкі ударні та різке дзенькання металом — від цих звуків усе моє нутро здригалося. Я отримувала задоволення, входила в транс.

    Останній поверх — приміщення для вечірок — був величезним. Зала займала повністю всю площу. Високу стелю підпирали двадцять металевих спіральних колон, які вночі світилися ультрафіолетом. Одну колону спокійно могло обійняти десятеро людей, витягнувши та схопившись за руки.

—  Здоров Феле! Майє, нарешті познайомлюся з тобою особисто. — почувся голос. Я зрозуміла, що це був сам Гнат — русявий хлопець у простих тканинних штанах, худий, босий та без сорочки. Хоча тіло, як на досить худу статуру, було мужнє.

—  Гнате! — хлопці потисли один одному руки.

— Це — Майя. — Фел взяв мене за руку та потягнув уперед.

— Майя? Яке гарне ім’я! — почувся жіночий голос. За спиною Гната стояла мініатюрна дівчина, — Я — Асоль. Нарешті я з тобою познайомилася!

    Я ж запитально глянула на Фела. Так, він розповідав мені про Гната, але чому і звідки вона знає мене?

    Асоль була вбрана в яскраво-синю приталену шкірянку. Її металеві чоботи з високими халявами сягали вище коліна. Синє, з сріблястим відблиском, коротке волосся наїжачилось на потилиці, а недовга грива накривала очі.

— Радий знайомству. — Гнат потиснув мою вільну руку, уважно розглядаючи мене, — Багато чув про тебе.

    Гнат і Асоль — пасували один одному, візуально. Мені справді було приємно з ними познайомитися.

    Зі слів Асоль, дівчина надзвичайно сильно захоплюється музикою, тому працювала у декількох клубах у своєму кварталі. 

— Музика — це моє покликання! — гучно висловилася вона, міцно обіймаючи мене за плечі та, виривавши з обіймів Фела, потягла до пультів своєї стереосистеми. Тоді я зрозуміла, що вона вже в трансі — судячи з її божевільної усмішки і напівзаплющених сірих очей.

    Побачивши її техніку, моя щелепа відвисла.

    Якщо чесно, то я ніколи не бажала роздивлятися її так близько, оскільки, загалом, музика мене зовсім не цікавила. Вона, швидше, збиває мене з думок.

    Весь екран поділявся на тисячі значків та ліній, по яких Асоль, не дивлячись, водила пальцями. Посередині, наче в чорному проваллі, бігала в ритм музиці зелена діафрагма. До екрана під’єднувалися ще менші екрани… Я нічого тут не розуміла і навіть не знаю як описати.

    Ох! Вона створювала свою музику. 

    Але ритм Асоль: її техно-звуки, її візерунки басів — наче заворожували мене. Ці вібрації відчувало моє тіло. У відповідь воно наче здригалося. Кожна частинка мене повторювала цей такт. Від глибоких ударів аж волосся ставало дибки. 

    Підвівши погляд на дівчину, я помітила, що вона намагається мені щось сказати, надриваючи голос, але я ледь-ледь її чула. Аж тоді зауважила, що одна стіна та стіна навпроти були велетенськими колонками. 

    Клас! Нарешті важкі ударні вгамують мої дурнуваті думки!

    Було так голосно!

    Асоль простягнула мені навушники з мікрофоном; в неї були такі ж самі.

— Ти працюєш разом з Фелом? — і чому я не здивована…

— Так! — навіть у навушниках я майже її не чула. Тіло само танцювало. Воно вимагало руху. Підкови чобіт гамселили по скляній підлозі, яка світилася тьмяним жовтим кольором.

—  Ти його дівчина?! — Асоль робила те ж саме.

— Можна й так сказати. — мозок майже не контролювався. Я могла молоти що завгодно. Все це було мені абсолютно байдуже. 

—  А давно ви зустрічайтесь?

—  Шість років. 

— Ого. — вона витріщила на мене очі, хоча погляд блукав десь далеко, — Ну а як, щось на кшталт…офіційних стосунків?

—  Ні! — заволала я, задерши голову догори.

    На стелі побачила своє відображення. На обличчі емоції були відсутні. Транс і на мене нахлинув по повній. Пройшло трохи часу, не знаю скільки — Асоль мовчала.

—  А ти з Гнатом? — ледве вимовила я.

—  О! У нас все просто ВАУ!!! — Асоль знову торкнулася пульта, а на її відповідь у мене закотилися очі. Проте, це не моя справа. Музика змінилася — стала ще більш драйвовою.