Дослідження Джастіна Мона

    Вчора вночі перш, ніж відключитися, я відкрила одне з надісланих Фелом повідомлень. Це було  посилання на нашу базу закритих архівів, в якому йшлося про експедицію у 2070 році. 

    Так, справді була така справа — досліди на дні Атлантичного океану. Там дослідник, експерт Джастін Мон,  про якого згадував Фел, вивчав  розлом Романш і знайшов на глибині двох кілометрів у щілині між підводними скелями плити. Він загинув під час цієї експедиції. Точну причину смерті навіть в архівах не вказано. Стверджують, що це був нещасний випадок. Але й так усім зрозуміло, що щось пішло не за планом, оскільки висновку по цих дослідженнях я не знайшла.

    Не дивно, що я нічого не знала про цього вченого — ще один божевільний, який вірив у все, що завгодно. Абсолютно не мій профіль. 

     Тоді ж натрапила на одну з перших доповідей Джастіна Мона. У науковому світі його вважали божевільним. Він був розтелепкуватою, неадекватною людиною, у нього часто траплялися психічні розлади та нервові зриви. Та навіть, незважаючи на його пришелепкуватість, деякі вчені прислухалися до його ідей та цікавилися його знахідками. Джастін вірив в існування загадкових світів, у те, що в нашому світі крім нас існують ще багато цивілізацій. 

    В певний проміжок часу, коли один спектр часу накладався на інший, відбувалася взаємодія цих спектрів, яка домінувала над гепатогенними зонами, викликаними тектонічними процесами земної кори, родовищами руд і підземними водами. Внаслідок цього утворювався своєрідний портал —  вхід в інший вимір. Вчений всіляко намагався це довести, вирушав у самостійні експедиції без жодного спонсорування.

    Щодо доповіді, в ній йшлося про загадковий континент під назвою Атлантида. Ховаючи своє саркастичне ставлення десь глибоко в собі, я продовжила читати. Пропускаючи багато сторінок, натрапила на наступне:

    При загибелі острова Посейдоніс, останньої частинки вцілілого континенту, останній цар, Володар Блискучого Лику, не встиг врятувати дорогоцінні рукописи, та на повітряному кораблі «Тімана» вирушив до так званої Великої Ложі Посвячених — себто до Єгипту. Найважливіше послання до всього людства, створене ще за часів Першої Раси, залишилось у сховку на вершечку найвищої гори острова Посейдоніс. Острів пішов на дно, утворивши, таким чином, сучасний рельєф дна Атлантичного океану.

    Джастін Мон вірив, що послання існує до сьогодні. Це була плита, відлита з міді, на якій викарбовувався тогочасний шифр. Пошуки зайняли, приблизно, п’ятнадцять з лишком років. І все ж таки йому вдалося віднайти цю плиту, яка складалася з багатьох менших шматків даного матеріалу. Разом із цим це доводило, що Атлантида не міф. Діставши лише фрагмент однієї плитки та передавши його нагору, вчений загинув, так і не вибравшись із розлому Романш. 

    Я крутнулась на кріслі, потрусила головою, повертаючись до реальності.

    Мене бісило те, що думка про загадку не полишала мій розум. Частково розуміла, що не контролюю процес зацікавлення.

    Я вивела на екран зображення плитки. Очікувала побачити її трохи не такою. Та вона була схожою на кам’яну, відшліфовану брилу з невідомим шифруванням. Як виявилося, вони обробляли камінь розплавленою міддю. 

    Тоді я вернулася до тексту, де вказувалося про виникнення порталів.

    Через певну кількість років, коли проходила певний цикл Землі, під час якого земна вісь змінювала своє розташування, на північному та південному географічному полюсах спостерігалися аномальні явища у вигляді підвищення електромагнітної активності та викиду невідомої нам енергії з надр Землі назовні.

    Якщо вірити підрахункам вченого щодо циклів, то портал, що знищує Підстанцію №7, міг бути цілком пов’язаним з описаними явищами.

    Останнє, що я прочитала, остаточно вибісило мене. Оскільки одна з могутніх цивілізацій колись загинула через вплив надприродних сил, то й усі цивілізації після неї, маючи свій термін придатності, змушені будуть також загинути.

    Тобто, Невідомий Світ із Фелової загадки може якось пов’язуватись з порталом на материку? Очевидно, що Фел пов’язав усе докупи й подумав, що це міг бути портал до «загубленої цивілізації»?

Дурня! Я відмовлялася у це вірити!

    В будь-якому разі ця теорія не доведена. То ж я взяла себе в руки та повернулася до нагальних справ. Фел нехай мріє собі про що завгодно. Мені ж потрібно розуміти реальність.