Портал. Перша інформація.

7 квітня

    Сьогоднішній день минув у звичному ритмі. Ніхто ні з ким конкретно не спілкувався, оскільки, кожен був зайнятий своєю роботою.

    Близько 13:02 надійшли нові дані щодо «Алеск». 

    Після кількамісячного дослідження, вчені зі станції порівняли явище з відкриттям міжвимірного порталу, щось на кшталт пробою, спричиненим геомагнітною активністю всередині криги. Саме цей іншовимірний просторовий компезіум спричиняє поломку кліматоутворюючого обладнання на Підстанції №7, загрожуючи масштабною катастрофою. 

    Перше відкриття порталу зафіксували сімнадцятого січня о 3:59. Друге — дев’ятнадцятого лютого. А третє, наразі останнє — двадцять четвертого березня. Різниця між аномальними явищами — тридцять три дні. У ці дні обладнання Підстанції виходить з-під контролю, не встигають полагодити прилади, як вибухає корпус. Кожного разу фіксуються викиди невідомих електромагнітних хвиль, що створюють серйозні перешкоди для підстанції. Їх спектр та інтенсивність унікальні, науковці «Алеск» досі не змогли їх класифікувати. Хвилі  порушували стабільність енергетичних систем підстанції, впливаючи на чутливі кліматичні модулі.  

— Вам не здається, що ви надто швидко зробили висновок щодо класифікації явища? — скептично процідила я, — Неможливо, щоб це був портал. Такого просто не може існувати!

 — Цілком погоджуюсь. — позаду мене тупцював Ден — брат – близнюк Фела. 

—  На якій підставі ви зробили такі висновки?

— Аномальні сплески електромагнітної активності, що супроводжують стабільний потік сигналу, не пов’язані з атмосферними явищами. — стурбовано мовила Шона Спенсер, сейсмолог «Алеск». Колись вона працювала тут. Старша рудоволоса жінка років п’ятдесяти, її голограмне зображення під час нашого спілкування мерехтіло та часто зникало на декілька секунд, — З кожним разом сила цього пробою дужчає, несучи за собою значніші руйнування. Востаннє, портал почав буквально згортатися сам у себе. Його стан  критичний. Його міць була такою, що пошкодила укріплення нашого корпусу на висоті 7800 метрів. Щодо з’яви, науково пояснюючи, ці хвилі є своєрідними імпульсами з невідомого виміру, які спричиняють нестабільність у роботі електроніки, й викликали аномальні коливання в магнітних полях, створюючи ефект резонансу, який буквально розхитував структури станції. А ще, що є максимально важливим — ми вловлюємо сигнал, що надходить з товщі криги. Ми проганаємо його через наші бази та моделі, але поки що розшифрувати його не вдається. І він є постійним, але не статичним.

—  В якому розумінні? — Ден завовтузився на місці.

— Сигнал надходить із товщі льоду на постійній основі, не в залежності від активізації явища. Тобто, ми фіксуємо його навіть зараз, в цю секунду. — Шона різким рухом почухала скроню, а тоді ніс й поправила свої окуляри, і це виглядало максимально нервово, — Жодна наша відома технологія не може розпізнати його. Це не є класичний радіопотік і не шум. Це структура, зафіксована одразу кількома незалежними системами: магнітними, акустичними й тепловими. Ми не можемо сказати, чим він є, але точно знаємо, чим він не може бути. Сигнал не має джерела у звичному розумінні. Але ми локалізуємо його в різних точках товщі криги під час активації явища. Його частоти змінюються хаотично. Вони повторюються з математичною точністю, формуючи фрактальні патерни, які не піддаються декодуванню жодними лінгвістичними або криптографічними алгоритмами. Штучний інтелект системи «Алеск» повертав один і той самий результат, що структура присутня, а зміст його є недоступним.     

    Я вхопила ротом повітря.

— Чому ви раніше не повідомили про це? — запитав Фел. Він виглядав найбільш зацікавленим, порівняно з нами усіма разом узятими.

— Наша команда намагалась самостійно дослідити цю з’яву разом із побічними впливами, оскільки ми володіємо всіма потужностями для подібних речей.

— Але цього виявилося недостатньо. — пробурмотіла я так, що почули всі. 

— Шоно, ви не відповіли на запитання. — повторив Фел. 

    Ми всі зібралися в головному залі. 

    Мені в око впала дивна поведінка жінки на екрані, вона якось нервово сіпалась, та зараз я вирішила не акцентувати на цьому увагу. Поки що.

— Тому що ця інформація конфіденційна. — жінка стиснула губи і нервово потерла скроню.

— Конфіденційність не працює, коли під ризиком Підстанція, що відповідає за рівень прісної води в океані, а разом із тим і за клімат. Тим паче, враховуючи наявність цього…сигналу. — Ден тинявся від одного кутка до іншого.

    Він був точною копією Фела, свого брата-близнюка: високий, атлетичної статури, із коричневим волоссям та брудно – зеленого відтінку очима. Єдина й суттєва відмінність — характер. 

    Решта людей тупцювали на місці, розосереджені кімнатою. Кожен був занурений у власні думки.

—  Ці претензії недоречні, оскільки це не зовсім моє рішення. — Шона розвела руками. 

    В її голосі звучала стримана злість.

— Шоно, ти казала, що є жертви. За яких обставин це трапилось? — я підійшла ближче до екрана.

    Не думала, що ситуація була настільки серйозною і що коли – небудь зіткнуся з подібним.

—  Після кожного відкриття порталу, як я вже зазначала, фіксувалися аномальні сплески електромагнітної активності. Двадцятого лютого наша група спустилася вниз, щоб взяти зразки та провести аналіз. Розпочавши буріння криги для зондажу, оскільки найбільша активність спостерігається в кризі, раптом піднявся рівень електромагнітного поля що супроводжувався черговим викидом енергії. Потім ми втратили зв’язок із групою. Через три години ми відшукали їхні обгорілі тіла в різних від проведення досліду місцях.