Припущення.

    День закінчився миттєво, та сповнювався величезною кількістю проблем. Звісно, були й хороші моменти завдяки моїм людям — моїй команді, що складалася з п’ятьох, враховуючи мене. Це були найкращі люди, яких я знала: розумні, талановиті, з якими приємно працювати, незважаючи ні на що. Салі, Фел, Ден та Макс — разом в одній команді ми вже понад шість років.

    Робота наша полягала в тому, що ми проводили досліди у різних точках земної кулі, намагаючись випередити чергову катастрофу. Тому й, маючи двадцять вісім років, я досі жила сама, бо рідко бувала вдома. Це ще одна причина, чому я не надавала суттєвого значення своєму особистому життю. Мене рідко заносило додому, а якщо вже так ставалося, то більшість часу я проводила за роботою, харчувалася фаст-фудом і підзаряджалася «Колою-Енерджайзер» та кавою. Ось така я — найчастіше почувалася беземоційною  інформаційною хмарою.

    Мене втомлювало моє життя, але щоб змінити цей ритм, мені бракувало наснаги та бажання. Та й навіщо його міняти в цьому світі? Краще я залишатимусь на своєму місці, ніж не матиму мети та не приноситиму користі. 

    В офісі вже нікого не було, окрім мене та Фела.

    Зараз я сиділа на своїй улюбленій червоній м’якій канапі, тримаючи перед собою прозорий, сенсорний екран комп’ютера і переглядала останні супутникові знімки з Антарктиди. 

—   А ось і твоя гаряча кава. — усміхнувся Фел, тримаючи в руках два горнятка, — Тримай. — він всівся поруч.

    Його темно-русий чуб накривав брудно-зелені очі, а важкі чорні брови робили погляд особливим.

— Спасибі. — я взяла горнятко в руки, милуючись точеними рисами Фелового обличчя.

    Хлопець був високим на зріст, мав атлетичну статуру, а його руки настільки красиві, що я мимоволі милувалася ними. Пропорційно довгі пальці, гарна лінія передпліччя та візерунок з вен, що тягнувся до згину ліктя та далі — він мав сексуальні руки.

    Запах кави одразу ж заполонив мене. Стало так спокійно, як удома перед сном. Раптово закортіло поринути в атмосферу затишку. Потрібно завести собі домашню тваринку-робота, щоб мене хоч хтось чекав там. Справжніх тварин заборонялося тримати у квартирах. Такий закон.

— Що переглядаєш? — після короткої тиші запитав хлопець.

— То ось, переглядаю останні знімки Антарктиди. — я підсунула екран в його бік, — З початку цього року там відбувається дещо дивне, що супроводжується аномальними перепадами температури й атмосферного тиску. Станція «Алеск» зафіксувала різку зміну магнітного поля на окремих ділянках материка. Найактивніші перепади — на землі Мері Берд, одразу під Трансантарктичними горами. Над цією ділянкою якраз розташована Підстанція №7. Саме вона вже кілька місяців підряд фіксує викиди невідомих електромагнітних хвиль, що створюють серйозні перешкоди на цій підстанції. «Алеск», як завжди, всіляко намагаються приховати всі дані, але це загрожує серйозною небезпекою. Станція відповідає за клімат на планеті, адже контролює танення льодовиків

—  Цікаво. — Фел про щось задумався.

 Я ж продовжила:

— За останні роки льодовий покрив Антарктиди зник наполовину. Станція ретельно вивчає склад скелястих форм, що визирають з-під підніжжя гори Сідлі, яка майже повністю втратила свою льодову шапку, в результаті чого зменшила свої розміри майже вдвічі.

— Так, вона втратила свої розміри в унісон з цілим материком. І надалі втрачає. Всі шельфові льодовики майже позникали.

—  Причиною цього є зміщення географічних та магнітних полюсів. Станція підтримує погодні умови материка.

—  Найголовніша теорія. — хлопець розлігся на цілу канапу. 

    Я ж підібрала ноги під себе і притулилась до його руки. 

— Та кому потрібні ті теорії, Феле? –— фиркнула я, — «Золота тисяча» приховувала все важливе від людей. Так, це головна причина танення льодовиків та припинення руху прибережних течій. І влада цим задоволена. Їм не потрібно нових проблем. Вони бояться, а раптом ми щось ще накопаємо, не враховуючи попередніх відкриттів.

— «Золота тисяча» контролює все на цьому світі. Це еліта світу, яка вирішує геть усе. — хлопець торкнувся мого чола, — Не хвилюйся, Майє. Ми обов’язково все з’ясуємо.

    Фел обійняв мене своєю дужою рукою, моїм тілом одразу прокотилося тепло від його тіла.

— Припини! Я зараз говорю серйозно. Ми працюємо не для себе, а на владу. Перед тим як розголошувати інформацію, вони ретельно відбирають лише фонові факти про певне відкриття, приховуючи головне і найбіш проблемне. Так само, як НАСА.

—   До чого тут НАСА? — пирхнув Фел.

—   Ми працюємо таємно і на владу…

— Майє… — він хотів заперечити, але я притулила вказівний палець до його губ.

—   Ми відхилились від теми.

—  Оу — він поцілував мою долоню, повільно переходячи до передпліччя, а тоді до шиї,  — Пардон за свою нестриманість.  

—  Ти знущаєшся? — я заборсалася в його обіймах — Що на тебе сьогодні найшло? І взагалі, де мій екран?

—    Ти сидиш на ньому, сонце. — загиготів мені у вухо.

—   Це все через тебе! — я запустила свої пальці  хлопцеві у волосся, розкуйовдивши його ще більше.