Полум'я люті. Антарктида (книга 1)

Опис світу (продовження)

Мій корпус знаходився на чотириста вісімдесят сьомому поверсі. У лабораторії я себе почувала, як риба у воді. Деколи мені там навіть було ліпше, ніж вдома. Там у мене своя сім’я, можна так сказати, а вдома часом я почувалася самотньою, оскільки мій батько перебував далеко і бачилися ми дуже рідко.

Повітря в приміщенні було теплим і свіжим завдяки кондиціонерам та кисневим фільтрам, а ще оксигенераторам, що переробляли вуглекислий газ на кисень. Крізь величезні вікна нічого не було видно, ззовні до будівлі прилипали брудні хмари диму. А може й завіси зачинені — зараз це важко було відрізнити.

Кожен раз, виглядаючи у вікно та спостерігаючи за сіро-коричневими грудками пилюки, відчувався певний дискомфорт, тому ми закривали їх металевими завісами. Так ми почувалися краще, й це дозволяло всім зручніше працювати.

Поки мої комп’ютери були завалені купами всякого барахла й очікували на мене, тримаючи в руках горня з паруючою кавою, я сиділа в м’якому теплому кріслі.

На екрані висвічувало: 7:39.

Я прийшла, як завжди, дуже рано, в офісі ще нікого не було, що мене дуже тішило. Незабаром мала прийти Салі, вона заходила в офіс після мене.

Ока Слобоцька

Подобається

#639 в Фантастика
#222 в Наукова фантастика
#973 в Детектив/Трилер
#397 в Трилер

У тексті є: зламаний головний герой, майбутнє і його світоустрій, перший контакт з невідомою сутністю

Відредаговано: 22.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись