"Саме жахливе Різдво. Зустріч з матір'ю"

Юкіо прокинувся першим. Сонце Нью-Йорка заглядало у вікно, виблискуючи на снігу, який Андрі накликав минулої ночі. Це була справжня зимова казка: пухка біла ковдра вкрила все навколо, роблячи місто тихим і святковим. Лілі ще солодко спала, обіймаючи свою ляльку, а Андрі в кімнаті не було. Юкіо подумав, що той просто кудись вийшов.
Хлопець хотів зробити сніданок, але він миттєво програв бій людській техніці на кухні. Усі ці кнопки, ручки та цифри на плиті... він не розумів, що і куди натискати, і тоді Лілі прокинулась.
— Лілі: сніданок!
— Юкіо: якщо можна
Лілі почала кружляти на кухні у своїй милій піжамі з ведмедиками. Юкіо теж таку хотів, але не хотів у цьому признаватися.
— Лілі: а де Андрі?
— Юкіо: думаю вийшов прогулятися
— Лілі: без куртки?
— Юкіо: повір така погода для нього курорт
— Лілі: божечки, в Канаді й дійсно люблять холод

Страшна знахідка

Тим часом Андрі йшов до поліції Нью-Йоркськими вулицями. В одному з поворотів на вулиці він помітив чиєсь тіло. Підійшовши поближче, він помітив, що це жінка, яка втратила багато крові. В неї не було ніг, ніби їх хтось відтяв, вона ледве дихала. В її руці була записка, трохи вимазана в крові, її тіло трясло чи від холоду, чи від жаху, який вона пережила. Андрі залишався холодним, але всередині нього все закипало.
— Жінка: Будь.. ласка
— Андрі: так? Що сталося?
Андрі підійшов впритул до бідолашної жінки на вигляд років 30, він нахилився, щоб почути, що вона скаже.
— Жінка: Просто передай це поліції, блага..ю... Просто... Моя донька...
— Андрі: Я віднесу! Хто таке з вами зробив?!
— Жінка: Мафія, вороги, моя донька... Не ххчу щщб... — жінка захлиналася кров'ю.
— Андрі: Як викликати швидку?
Андрі був в шоці, його охопив ступор та відчай, він не очікував побачити смерть людини, всередині все стиснулося від горя та співчуття. Жінка сказала "донька" — від цього йому стало ще жахливіше на душі. Він взяв записку і його цікавість перемогла. Там було написано: "моя донька, тільки не Стівен будь-ласка тільки не нехай не Стівен стане опікуном, благаю". Андрі почало трясти від жаху цієї ситуації, він подумав про ворогів та мафію цієї жінки, яка виглядала звичайною молодою жінкою. Її донька тепер без матері; йому стало так сумно, що він ледве стримав сльози.

Зустріч із мамою

Взявши себе в руки, він пішов до поліції. Будівля була великою та масштабною. Ввійшовши, він одразу випалив:
— Андрі: Я шукаю декого
Поліцейський підійшов до хлопця.
— Жан: Так, пройдімо в кабінет
Вони пройшли до кабінету, де пахло пончиками та документами. Пристальний погляд Жана вивчав хлопця.
— Жан: Скажи дані по яким ми будемо шукати? Мені треба ім'я, прізвище, адреса чи робота.
— Андрі: Я шукаю Саманту Бішоп, 18 липня 1979 року народження, штат Оклахома, я знаю що вже давно проживає в Нью-Йорку.
— Жан: Кхм, хто вона тобі?
— Андрі: Мама
— Жан: Ти... Часом не Ендрю?
— Андрі: Ендрю, я Андрі, містере ви можете її знайти? Будь ласка.
— Жан: Є в нас така в базі даних, була детективом років 2 назад, потім пішла.
— Андрі: Дайте мені будь-які дані, благаю я впевнений що це саме моя мама.
— Жан: Це вона, в неї записаний син Ендрю думаю це ти.
— Андрі: Я?
— Жан: Батько Аквіло так?
— Андрі: Так!
— Жан: Я в шоці, не думав що в Різдвяний день знайдеться її син. Ось адреса, телефон та нове місце роботи.
Андрі збирався йти, але Жан зупинив його.
— Жан: Ей, я справді радий що ти знайшовся та живий, передавай вітання їй.
— Андрі: Дякую.
Андрі мало не забув та повернувся.
— Андрі: Містере, на розі в провулку Медісон була жінка якої позбавили ніг, вона померла та просила передати ось це (передав записку).

Андрі майже дійшов до її району. Неочікувано жінка з гарним чорним волоссям та грайливими зеленими очима встала ніби в ступорі, побачивши його. Хлопець дуже засоромився та теж спинився, йому було ніяково.
— Жінка: Ендрю... Це ти?
— Андрі: Я... Андрі
— Жінка: Це ти!
Її очі наповнилися гарячими сльозами, і вона побігла до нього. Андрі був шокований, опинившись в її обіймах, він відчув її тепло, її материнські руки.
— Андрі: Я хочу знати правду
— Саманта: Я розкажу, я рада що ти тут, ти не усе знаєш
Вони увійшли до її дому. Саманта Бішоп жила сама, не створила нову родину, ніби чекала тільки на свого єдиного сина.
— Саманта: В мене є яблучний пиріг з червоних яблук
— Андрі: Я так хотів спробувати таке!

Гірка правда Ерлії

Саманта почала розказувати все. Що насправді температура -250 була створена спеціально для Дерека Джармена, бо всередині нього палає вогонь, і він згорить без такого холоду. Вона розповіла, що справжні ерлійці — руді та емоційні — живуть у порталі «Пустого сну», куди їх вигнав Дерек. Дерек створив власну легенду і всіх використовує, щоб жити поруч з "розумними істотами".
— Андрі: Дерек це хто? Скажи? Це я?
— Саманта: Ні, ти й сам знаєш хто він, в нього є шрам на шиї ззаду, через те ким він став, це не так важливо, важливо є те, що тобі потрібен кристал з країни богині Лії, візьми його, за його допомогою вивільни справжніх ерлійців, це якщо ти дійсно любиш батька і друзів
— Андрі: Так, є, я хочу врятувати Ерлію, але я зараз тут з тобою, я не хочу тебе втратити знову
— Саманта: Не втратиш
— Андрі: Обіцяєш?
— Саманта: Так

Трагедія Лілі

Андрі повернувся до Лілі, але страшний дзвінок перервав вечір. 
— Поліція: Це дім Сая та Ребеки Джонсон?
—  Андрі: Так
— Поліція: Передайте, будь ласка, що Сай помер 24 грудня о 16:33 в ДТП, а Ребека о 17:18 від втрати крові та кінцівок, ми можемо дізнатися де знаходиться Ліліан?
— Андрі: Вона дома
— Поліція: Ви родич?
— Андрі: Ні, друг
— Поліція: Чи можемо ми перевірити, чи з нею все в порядку, адже в неї по базі немає жодних родичів. 
Андрі промовчав, бо досі в ступорі після такої новини.
— Поліція: Ми знаємо нам також неприємно про таке повідомляти, але має бути хтось дорослий, а ми навіть не знаємо хто ви, і як дитина себе почуває.
— Андрі: Добре, приїдьте, я й справді не знаю що робити в такій ситуації, можна моя мама приїде, вона доросла.
— Поліція: Так, нехай приїде до нашого приїзду.
— Андрі: Перепрошую, повторіть як вони померли?
— Поліція: Я не можу...
— Андрі: Сьогодні я зустрів жінку яка померла на моїх очах, вона була вся в крові та жорстоко вбита, вона передала записку мені, а я її до поліції, просила не віддавати її доньку Стівену.
— Поліція: Так, був в нас хлопець і така записка в нас є, це ви були?
— Андрі: Так, це я її бачив, це я передав! Я благав допомогти їй, але відмовилася, мені так шкода, вибачте, будь ласка.
— Поліція: Ви намагалися допомогти, заспокойтеся, та, будь ласка, придивіться за дитиною поки не приїде ваша матір
— Андрі: Добре
Саманта приїхала, і поліція перевірила, щоб дівчинка була в безпеці. Андрі було важко дивитися в очі Лілі, знаючи, що її маму він бачив перед смертю.