"Геноцид Дерека, втілення плану"

Вимір Піто — світ, що отримав назву на честь богині часу Лії, хоча час тут давно зупинився, перетворившись на нескінченну мить агонії. Це царство вугільних каменів, де під чорним небом палають чотири чорні сонця. Їхнє проміння не несе тепла, але пронизує темряву яскравіше за будь-яке земне світло, висвічуючи паруючі гарячі червоні хмари.
Тут не знають прохолоди. Вогняні ріки омивають скелі, вулкани випльовують лаву, що перетворюються на попіл та сажу. Жителі цього світу — демони Піто — істоти з пітьми, в чиїх жилах тече не кров, а справжнє палюче полум’я. Попри свій страхітливий вигляд, Піто прагнули лише спокою та тіні. У своїх печерах вони плекали дивовижні кристали, всередині яких було заковане живе тепло. Ці артефакти були єдиним зв’язком із зовнішнім світом: їх продавали в далекі холодні виміри, де життя без цього вогню було неможливим.
Але спокій був розкішшю, якої не терпіла їхня творчиня.
 
Голод Серафіни

Серафіна, верховна богиня вогню, була в’язнем власної сили. Її тіло — суцільна енергія, і щоб не згоріти живцем від власної могутності, вона мусила постійно вилучати частину полум’я зі свого серця. Вона створювала сферу, і з її тіні народжувався новий демон Піто. Вона ненавиділа своїх дітей. Ненавиділа за те, що вони мали власну волю, за їхнє небажання вбивати та руйнувати; у глибокому минулому, в залі, де стіни плакали розплавленим каменем, Серафіна сиділа на своєму троні. Її облік був жахливим і водночас величним: силует тіньової жінки у неймовірно розкішній, пишній сукні, де неможливо було розгледіти обличчя — лише два палаючих вогняних ока, що прорізали пітьму. Вона не їла звичайної їжі. Перед нею на золотому таці лежали ще теплі язики та серця тих, хто насмілився їй протистояти. Повільно підносячи черговий трофей до порожнечі, де мав бути рот, вона впивалася залишками звуків.
— Ах, як я люблю голоси, такі солоденькі... хочу ще і ще! — прошипіла вона, і цей голос змусив вулкани навколо здригнутися.
Саме тоді вона відчула це. Далекий, але неймовірно сильний заклик. Хтось у світі людей палав бажанням нищити народи.
— Отакої, як цікаво... яке смачне бажання! Треба вирушити до нього, в мене є одна ідейка, — прошепотіла богиня, розчиняючись у димі.

Пакт між полум'ям та льодом

Об’єктом її інтересу став Дерек Джармен, археолог та науковець. Серафіна стала його невидимим супутником, отруйним шепотом у голові. Вона вела його крізь льодовики, підбурюючи зробити фатальний крок. Коли Дерек спричинив розкол у кризі, прирікаючи себе та колег на смерть, Серафіна лише посміхнулася. Вона воскресила їх усіх, але вже не людьми.
На її здивування, природа Дерека виявилася спорідненою з її власною — холодна розважливість, що приховувала вогняну жагу до влади. Разом вони спочатку винищили його рідну країну, а потім рушили на Ерлію — землю, де Дерек ніколи раніше не бував.
Захопивши нові території, вони створили армію живих мерців. Людям стерли пам'ять, замінивши її фальшивими спогадами про "велику безпечну державу". Лише Дерек пам'ятав усе. Щоб підтримувати цей морок, вони спорудили щось поблизу поселень — об'єкт, повз який люди ходили щодня, навіть не здогадуючись, що їхні душі вже давно не належать їм.
Їхня співпраця була жорстокою та простою:
 * Дерек харчувався демонами Піто, бо їхній вогонь підтримував його нове життя, він не став ерлійцем як інші, чия природа - це холод, лід та зима.
 * Серафіна отримувала голоси замучених ерлійців, якими ласувала щовечора.
Цю легенду придумала сама демониця пітьми, тобто "особа", щоб вони обидва отримували те, чого хотіли. Вони захопили Ерлію, створили нові спогади, але коли почали народжуватися нові чи то живі мерці, чи то ерлійці вона пришла сюди, та показала, що в них живуть демони Піто, та вирвала язика в одного із них, і там був він - демон, тоді ні в кого не було сумніву, що єдиний спосіб позбутися такого страшного демона - це ритуал де виривають язик разом з коренем на якому був Піто, а казку про те, що раніше ритуал був інакшим просто закляття та напій з лісу "пустощів" лише міф Дерека та Серафіни, Сноу повірив їй, можливо це була фатальна наївність? Але вожаки Сноу, Крига та Айс - прийняли рішення, робити цей ритуал і по досі; потай Урмас намагався говорити з демоном, але він боявся та писав на снігу "маю сказати іншому, не тобі", а після написав, що інший має сказати Андрі.

Таємниця Андрі

Багато років минуло з того часу, як Урмас вигнав Серафіну з Ерлії, але її вплив не зник. Коли Андрі витягнув демона Піто з Кая, і рада Ерлії вирішувала його долю, Серафіна дивилася на хлопця очима Дерека. Вона знала, хто працює на неї серед ерлійців.
Андрі відчував цю фальш. Тепер, збираючись до лісу "Пустощів", він шукав відповіді. Чому у тисяч людей немає спогадів про дитинство? Чому їхнє існування здається порожньою схемою? І головне — чому вони так люто ненавидять демонів Піто, які насправді були лише рабами, що хотіли заховатися в тіні від голоду своєї богині? Дерек Джармен та Серафіна вірили, що їхня таємниця вічна. Але Андрі вже почав відчувати запах паленого воску, що йшов від їхньої "ідеальної" держави.