Їхня вражда

В Університеті Семи Стихій факультети Вогню та Льоду ворогували вже сотні років. Студентам із різних факультетів забороняли дружити, а будь-яке змагання між ними швидко перетворювалося на справжнє протистояння.

Одного осіннього ранку дівчина з факультету Вогню поспішала на заняття, міцно притискаючи до себе стос книг. Раптом, завернувши за ріг, вона врізалася в незнайомого хлопця.

Книги розлетілися по всьому коридору.

— Дивись, куди йдеш! — сердито вигукнула вона, нахиляючись, щоб їх зібрати.

Хлопець спокійно подивився на неї, а потім усміхнувся куточком губ.

— Це ти врізалася в мене.

Дівчина різко підняла голову.

— Що сказав?

— Те, що почув, — холодно відповів він. — Може, на факультеті Вогню вас не вчать дивитися вперед?

На кінчиках її пальців спалахнуло маленьке полум'я.

— А на факультеті Льоду, схоже, не вчать ввічливості.

Хлопець лише усміхнувся, і тонкий шар льоду миттєво вкрив його долоню. 

Хлопець лише усміхнувся, і тонкий шар льоду миттєво вкрив його долоню.

— Обережніше, — спокійно промовив він. — Не хочу, щоб твій запальний характер випадково підпалив увесь коридор.

На пальцях дівчини спалахнули маленькі язички полум'я.

— Краще це, ніж бути таким холодним, як ти.

Навколо почали зупинятися студенти. Усі затамували подих, очікуючи, що між факультетами знову спалахне сварка.

Та в цей момент пролунав суворий голос викладача:

— Досить! Якщо хочете довести, хто з вас сильніший, зробите це на тренуванні, а не посеред коридору.

Вони мовчки подивилися одне на одного, підняли свої книги й розійшлися в різні боки, навіть не здогадуючись, що ця випадкова зустріч назавжди змінить їхні життя.

Дівчина сердито видихнула й попрямувала до аудиторії факультету Вогню.

— Знову ці крижані задираки... — пробурмотіла вона собі під ніс.

Вона ще довго згадувала самовпевнену посмішку незнайомця. Чомусь саме вона дратувала її найбільше.

Тим часом хлопець спокійно йшов коридором факультету Льоду.

— Запальна... — усміхнувся він. — Але смілива.

Його друг, який ішов поруч, здивовано подивився на нього.

— Не кажи, що ти щойно посварився зі студенткою факультету Вогню.

— Вона сама почала.

— Як завжди, — засміявся друг.

Хлопець лише знизав плечима й відчинив двері аудиторії.

— Сідайте на свої місця, — пролунав голос викладача.

Студенти швидко розсілися. Усі чекали початку заняття.

— Сьогодні у вас буде особливе тренування, — сказав викладач, уважно оглянувши аудиторію. — Наприкінці тижня відбудеться міжфакультетський турнір. Факультет Льоду змагатиметься з факультетом Вогню.

По класу прокотився гул.

Хлопець лише посміхнувся.

— Схоже, ми ще зустрінемося, запальна...

У цей самий час дівчина вже сиділа на своєму місці, але думки весь час поверталися до хлопця з факультету Льоду.

— Чого задумалася? — пошепки запитала її подруга.

— Та так... Просто один нахабний лід зіпсував мені ранок.

Подруга засміялася.

— Не звертай уваги. До кінця семестру ви навряд чи ще побачитеся.

Дівчина лише кивнула, навіть не підозрюючи, що вже після останньої пари ректор збере всі факультети в головній залі й оголосить новину, яка змінить життя кожного студента.

День минув швидко. Після завершення останньої лекції коридорами університету пролунав дзвін, а за ним — голос директора через магічні кристали зв'язку:

— Увага всім студентам! Просимо негайно зібратися в головній залі. На вас чекає важливе оголошення.

Студенти здивовано переглядалися, адже подібні збори відбувалися лише в особливих випадках.

Дівчина разом із подругою рушила до головної зали. Тим часом із протилежного боку туди ж прямував факультет Льоду.

Коли всі зайняли свої місця, ректор підвівся зі свого крісла й уважно подивився на студентів.

— Сьогодні я маю повідомити новину, яка змінить історію Університету Семи Стихій...

— Сьогодні я маю повідомити новину, яка змінить історію Університету Семи Стихій.

У залі запанувала тиша.

— Уже багато століть факультети навчаються окремо. Через давню ворожнечу між стихіями ми втратили більше, ніж здобули. Настав час це змінити.

Студенти почали тихо перешіптуватися.

— Відсьогодні всі практичні заняття та магічні випробування проходитимуть у змішаних парах. Кожен студент факультету Вогню працюватиме разом зі студентом факультету Льоду.

У залі здійнявся гул невдоволення.

— Це якась помилка! — вигукнув хтось із натовпу.

Ректор підняв руку, і в залі знову стало тихо.

— Пари вже визначені.

Він розгорнув сувій і почав зачитувати імена.

— Факультет Вогню...Елія.

Дівчина впевнено підвелася.

— Її напарник... Кай із факультету Льоду.

Женя різко повернула голову. Біля протилежної стіни стояв той самий хлопець, із яким вона посварилася вранці.

Їхні погляди зустрілися.

— Тільки не він... — тихо прошепотіла вона.

— Тільки не він... — тихо прошепотіла вона.

Кай лише зітхнув і, похитавши головою, тихо промовив:

— Схоже, це взаємно.

Ректор перевів погляд на них.

— Проблеми?

— Ніяк ні, пане ректоре, — одночасно відповіли вони.

У залі пролунав тихий сміх.

— Чудово, — усміхнувся ректор. — Отже, перше випробування ви проходитимете вже завтра. До цього часу ви повинні навчитися працювати як одна команда.

Елія невдоволено схрестила руки на грудях.

— Це буде найдовший тиждень у моєму житті.

— Не переймайся, — спокійно відповів Кай.— Я теж не в захваті.

Вони знову обмінялися поглядами. Здавалося, між ними ось-ось знову спалахне сварка.

— На цьому збори завершено, — промовив ректор. — Завтра о восьмій ранку всі пари мають чекати біля Західної брами університету. Не запізнюйтеся.