— 9.

Салас нервово пошкандибав до хлопчика, активно жестикулюючи та киваючи в бік старої скрині, в якій, очевидно, були приховані двері. Голова селища шепотів щось про сховище, про те, що всі мають перечекати біду, і старанно уникав зустрічатися поглядом із Рованом або Івеною. Номін разом із хлопчиком допомогли пораненому підвестися, ведучи його до тієї ж скрині.

Тим часом капітан уже був на півдорозі до дверей, готовий вийти назустріч небезпеці, коли його зупинив грізний голос Івени:

— Роване, я тебе маю вилікувати! — її тон був різким, а очі виблискували гнівом.

Він обернувся на мить, не зупиняючи свого руху.

— Немає часу. Якщо ми їх зараз не зупинимо, вони знищать селище, — його голос був низький і спокійний, але наповнений внутрішньою рішучістю.

Івена наблизилася до нього, блокуючи шлях.

— Роване! — вона ступила ще ближче, її погляд тепер був більш м’яким, але не менш наполегливим. — Ти ледве на ногах стоїш. Ти навіть не можеш змагатися з їхньою силою.

Рован відкинув її слова легким жестом руки, наче це були всього лиш дрібниці:

— У мене достатньо магії, щоб витримати це.

Івена, розлючена його впертістю, різко підняла руку, зупиняючи його.

— Що за маячня! — її голос трохи здригнувся, відображаючи страх за нього. — Ти зараз поводишся як хлопчисько, а не капітан. Скажи мені, чим ти їм протидіятимеш? Своїм замерзлим клинком? Чи серцем?

Її останні слова були як удар в його гордість. Рован зупинився, його обличчя скам’яніло, а очі звузилися.

— Я не хлопчисько, — сказав він повільно, майже пошепки.

Івена скористалася моментом, знову ступивши вперед, її голос став м’якшим, але не менш наполегливим:

— Ти повинен дозволити мені вилікувати тебе. Якщо ти впадеш у бою, хто тоді захистить селище? Хто захистить мене?

Енвуд видихнув, провів рукою по обличчю, намагаючись знайти відповідь, але залишився мовчазним.

— Будь ласка, Роване, дай мені хоча б кілька хвилин. Ти потрібен цьому селищу. І мені, — додала вона тихо, майже пошепки.

Його плечі злегка опустилися, ніби під тягарем її слів.

— Гаразд, — неохоче погодився він, нахиливши голову. — Але швидко. У нас обмаль часу.

Івена кивнула, ледь стримуючи полегшене зітхання. Вона поклала руки на його груди, і знову запалало знайоме полум’я.

— Це трохи болітиме, — попередила вона з легким усміхом.

— Як і завжди, — відповів Рован, дозволяючи їй працювати.

Оселя захиталася, наче під ударами молота. Раптово одна зі стін вибухнула, розсипаючи в усі боки уламки дерева і каменю. До кімнати увірвався чаклун у довгому темному плащі, який струменів у повітрі, мов тінь. Його обличчя було повністю приховане під маскою, прикрашеною дивакуватими візерунками, які пульсували червоним світлом.

— Смертні, що ви взагалі можете протиставити мені? — голос чаклуна був низьким, його сміх заповнив простір.

Рука чаклуна миттєво здійнялася, і з його долоні зірвався вогонь, мов палаюча комета, обертаючись спіраллю полум’я. Він мчав просто в Саласа й хлопчика, які завмерли в паніці.

Рован кинувся вперед, здійнявши свій клинок. Лезо засвітилося слабким сяйвом магії, коли він зустрів вогонь нападника прямим ударом, розсікаючи його навпіл. Полум’я розлетілося жаринами, що обпалили меблі, але дало можливість Саласу й хлопчику кинутися до сховища разом із потерпілим.

— Ховайтеся! Швидко! — гаркнув Рован, не відводячи погляду від чаклуна.

Чаклун знову засміявся, здіймаючи іншу руку, і навколо нього почали формуватися нові кулі вогню, які оберталися в повітрі, створюючи вогняний ореол.

— Ти сміливий, але дурний, смертний. Мій вогонь спалить твою душу.

Рован не відповів, зосередивши всю увагу на супротивнику. Він різко кинувся вбік, ухиляючись від нового залпу магічного полум’я. З-під його ніг вилітали іскри, а меч із кожним ударом поглинав частину чаклунської магії, проте кожен зустрічний спалах віддавав болем у його рану.

Тим часом Івена, яка опинилася біля входу, опиралася навалі двох Ликамисів. Істоти ревли, їхні льодяні крила розбивали меблі й стіни, а отруйні кігті залишали глибокі борозни в підлозі. Івена відступила, її полум’яні заклинання захищали її від прямих атак, але кожен її рух ставав усе важчим.

— Вогняний бар’єр! — вигукнула вона, здійнявши руки. Її магія вибухнула навколо, утворюючи яскраве палаюче коло, яке відштовхнуло Ликамисів назад. Проте одна з істот швидко повернулася до атаки, стрибнувши прямо на неї.

Івена встигла створити вогняний спис і кинути його в істоту. Спис пронизав Ликамиса, змушуючи його завити та відступити, але друга істота, користуючись її вразливістю, накинулася з іншого боку.

В останню мить Івена різко опустилася на одне коліно і викликала потужний вибух полум’я, який охопив Ликамиса. В істоти запалилися крила, і вона завила від болю, але залишилася живою, хоч і пораненою.

Рован тим часом майже зійшовся з чаклуном у ближньому бою. Він ухилився від чергового вогняного залпу й кинувся вперед, замахнувшись мечем. Його удар був швидким, але чаклун підняв руку, створюючи перед собою магічний щит, який з тріском поглинув удар.