— 5.

У кімнаті, що їм відвели, панувала напівтемрява. Лише тьмяне світло від лампи на дерев'яному столику та жевріюче полум'я у невеликому каміні наповнювали простір теплом. За вікном лютувала завірюха, але тут, у затишній кімнаті, Рован і Івена могли хоча б ненадовго забути про холодний, безжальний світ зовні та свою місію. Зараз був їхній час.

Рован зняв плащ, після чого повісив його на крюк біля дверей. Івена, вивільнившись від свого теплого одягу, швиденько потягнулася до каміна, простягнувши руки до вогню. Її обличчя, освітлене мерехтливим світлом, виглядало одночасно втомленим і спокійним.

— Ну що, капітане Енвуд, як тобі наше перше розслідування як подружжя? — з легким сарказмом промовила вона, не обертаючись.

— Це наша не перша місія.

— В такому форматі перша.

— Тоді я б сказав, що це дуже... романтична подорож. Завірюха, примари й заморожені серця. Що ще потрібно для ідеального вечора?

Івена розсміялася, повертаючись до нього.

— О, ще трохи і я почну думати, що тобі це все подобається. Ти навіть виглядаєш надто спокійним для людини, яка годину тому слухала історії про якихось моторошних істот.

— Спокій? — він глянув на неї з піднятою бровою. — Це лише фальш, люба. Глибоко всередині я весь із себе напружений воїн.

— Що ж, — Івена повільно підійшла ближче, її очі лукаво блищали. — Дозволь мені перевірити, наскільки ти напружений.

Вона обережно доторкнулася до його грудей, починаючи розстібати перший ґудзик на його камзолі. Її рухи були повільними, майже грайливими. Рован спостерігав за нею з легкою посмішкою, не роблячи жодних спроб зупинити.

— Івено, якщо це частина твого методу допиту, мушу сказати - він ефективний, — промовив він, хрипким голосом.

— Ще б пак, — вона підняла на нього погляд, її голос звучав злегка насмішкувато. — Хто б встояв перед таким страшним і грізним капітаном?

Рован не втримав сміху.

— Грізний? Це новий комплімент у моїй колекції. Але попереджаю: я ж можу повернути ці методи проти тебе.

— Гаразд, капітане, — вона відступила на крок, демонстративно піднявши руки. — Що ти запропонуєш?

Він одним різким рухом обійняв її за талію й притягнув ближче, його теплі руки ковзнули по тонкій тканині її сорочки.

— Як щодо переговорів? — прошепотів він, нахиляючись ближче.

— У твоєму виконанні переговори зазвичай закінчуються тим, що ти отримуєш бажане, — відказала вона, хитро усміхаючись, їхні обличчя були майже поруч.

— Бо я завжди знаю, чого хочу, — він дивився прямо в її очі.

За вікном продовжувала лютувати буря, але в цю мить вона здавалася такою далекою. Рован схилився над нею, ніжно притискаючи дружину до себе. Його губи накрили її. Легко, тендітно, відчуваючи на її вустах смак вина з прянощами. Стільки вони разом були, стільки Енвуд не переставав дивуватися, власному серцю, яке гупотіло для цієї жінки. Івена притиснулася до нього щільніше, поглиблюючи поцілунок. Ніжність змінилася на пристрасть. Їхні язики перепліталися, а температура повітря стрімко підіймалася.

Тепло від каміна вже не мало значення - між ними спалахнуло справжнє полум’я, яке жоден крижаний подих не зміг би загасити. Рован провів руками по її талії, відчуваючи під пальцями м’яку тканину й теплоту її шкіри.

Івена не відступала, відповідаючи на його наполегливість. Її пальці ковзнули до плечей чоловіка, обережно розстібуючи залишки ґудзиків на його камзолі, поки тканина не впала на підлогу. Її руки мандрували по його тілу, відчуваючи кожен м’яз, кожен рух його дихання. Він був сильний, як і завжди, але поруч із нею здавався вразливим і відкритим. Її чоловіком.

Рован обережно підняв її, змушуючи Івену легко засміятися. Її ноги мимоволі обвили його стегна, а губи знову знайшли його. Він обережно відніс її до ліжка.

— Зараз не найкращий час для таких розмов, але може спробуємо те, над чим працювали два місяці тому? — прошепотів Рован, нахилившись ближче, його гарячий подих обпік вухо Івени.

Вона зупинилася, дивлячись на нього так, ніби оцінювала сказане, але у куточках її губ заграла усмішка.

— Я також хочу мати твою маленьку копію, яка б бігала по будинку, — відповіла вона тихо, погладжуючи пальцями його обличчя. Її очі сяяли теплом і відчуттям майбутнього, яке вона могла уявити тільки з ним.

Рован легенько поцілував її в щоку, а потім перемістився до губ, зупинившись, щоб нашепотіти:

— Тоді, можливо, час припинити працювати лише в теорії.

Івена засміялася, її сміх був ніжним і щирим, як зимове сонце, що розтоплює крижаний ранок. Вона обійняла його за шию, підтягнувши ближче.

— Ти маєш рацію, капітане. В житті є речі важливіші за війни та місії, — сказала вона, ковзаючи пальцями по його плечах, відчуваючи знайоме тепло його шкіри. — Але якщо в результаті цього "експерименту" настане новий хаос, ти будеш відповідати за порядок у домі.

— Домовились, — Рован посміхнувся, його очі горіли пристрастю й відданістю. — Хаос - це моя стихія. А ти - її найкраща частина.

Його губи ковзнули до її шиї, залишаючи на шкірі гарячі сліди. Її легкий подих перетворився на м’який стогін, коли його руки знайшли кожен вигин її тіла, кожну вразливу точку, яку він знав на пам’ять.