- 15 -

— І це ти називаєш покаранням? — поцікавилася Івена, дивлячись на щасливе й всміхнене обличчя подруги.

— Я б таке покарання приймала тричі на день! Це звичайно не вихідні в компанії капітана в одній кімнаті, але цілком згодиться.

— Ти обіцяла не глузувати!

— А я й не глузую. Пів легіону мріє опинитися на твоєму місці, а решта пів – тебе прокляне, дізнавшись такі подробиці.

Дівчата стомлено валялися на своїх ліжках, обмінюючись враженнями.

— В мене все тіло болить від сьогоднішнього тренування.

— Аналогічно! Сподіваюся завтра в старшого лейтенанта буде хороший настрій, бо ще одного такого тренування я не переживу. Іві, я все забуваю тебе запитати, а що ти подарувала капітану?

— Звідки ти знаєш?

— Всі курсанти знають. Повернення вашої супертрійки не залишилося без уваги. Ви власне не особливо то й приховували це.

— Відмову Нокрмана також всі бачили?

— Аякже!

— Сором-то який! — Івена закрила обличчя долонями, відчуваючи як вся її шкіра почервоніла. — В тих дарунках не було нічого особливого. Дрібнички, якими я хотіла віддячити їм за їхню доброту.

***

Двоє чоловіків схилися над мішечками, на яких лежали дарунки від курсантки. Парні підвіски, складалися з двох вузлів трискелів – чітке коло в якому замкнутий ромб, а його дві паралельні сторони переплітаються між собою в нескінченості.

— Вона ж не знає значення Серч Біфол?* — недовірливо запитав Лойд, все ще дивлячись на срібний ланцюжок з підвіскою.

— Маю надію, що ні.

— Може варто їй розповісти, що ці парні кулони – для закоханих парочок.

— Хочу послухати, як ти їй це будеш пояснювати.

— А що тут пояснювати, ці підвіски магічно підвищують активність гормонів, змушуючи відчувати неминучу пристрасть до того, хто володіє парною частиною. Замкнутий круг. Й не важливо чи є почуття у володарів цих підвісок. Вона мала б розпитати про них, перш ніж купувати!

— Ти правий.

— Вона ж точно не знає їх значення? — недовірливо запитав Лойд.

— А мені-то почому це знати?! Забери це!

— Чому я маю це забирати?

— Бо це твій кулон. Мій буде в шухляді, — Рован обережно взяв свою підвіску й швидко поклав до стола. — І не носи його з собою.

— Я гадав, ти мене покликав через чутки, які ходять по легіону, а не через підвіску, яка здатна нас вкласти в ліжко, — від останніх слів Норкман огидно скривився, мов в рота йому хтось налив лимонного соку.

— Які чутки?

***

Ранок для капітана Енвуда розпочався з купи паперів, які вимагали його термінового підпису. Замість сніданку, на капітана чекало щонайменше п'ятнадцять карет з новою партією весільних суконь, які прибули від Ландера Рейна. Останнє розгнівило Рована, але цей гнів він списував на пропущений сніданок. Він не запитував дозволу в курсантки, якій це було надіслано, власноруч їх відправив до помешкання турботливого батька.

Пообідді повноцінно звільнившись, завершив всі свої капітанські справи, Рован зрозумів, що йому конче потрібна компанія.

Ділитися своїми думками й побоюванням він міг лише з Норкманом, який власне його вчора ошелешив, чутками. Чутки які поширювалися по легіону, як вогонь в спекотну погоду на полі. Він звик чути про цнотливий чай, про те, що він сидить на голодній дієті, без уваги жінок, навіть плітки про його сім’ю, яка начебто його вигнала з дому – з всім цим він міг миритися. До всіх цих слів, він був байдужим, але коли в ці плітки вплутали Івену, відразу на душі стало гірко. Норкман був єдиним, хто міг його розрадити. У Лойда було тренування з курсантами, і чи не вперше, Рован вирішив використати свій капітанський статус.

Капітан попрямував відразу на полігон, й зовсім не здивувався коли застав старшого лейтенанта в бійцівській суворій позі та молодняк, якого він ганяв собі в задоволення. Принаймні його посмішка про це красномовно говорила.

— Старший лейтенанте Норкман, — звернувся офіційно Рован.

— Капітане, — Лойд схилив голову, відаючи вітання-пошану. — Що вас привело на полігон? Ніхто не зупиняється, продовжуєте біг! — крикнув він, даючи зрозуміти курсантам, що присутність капітана їх не врятує.

— Через скільки ти звільнишся?

— Пів години, й заняття закінчиться.

— Ти можеш його зараз завершити?

Рован не дивився на свого старшого лейтенанта, зосередивши свій погляд на курсантах, а точніше на курсантці. Івена надто виділялась з натовпу, а можливо, сам капітан її виділяв.

— Не дивися на неї так, — зовсім тихо промовив Лойд, схрещуючи руки на грудях. — Ти лише зайвий раз провокуєш чутки. Її чекатимуть непереливки від решти солдатів.

Енвуд кілька разів кліпнув очима, повертаючи голову до друга, після чого рукою потер скроні. Норкман мав рацію, його холодний завбачливий розум частенько змушував Рована прийти до тями, до реальності, про яку він забував.