- 14 -

Цієї ночі Івена погано спала, а рано-вранці вона перша попрямувала прийняти душ.  Справа була далеко не в бажані, насолодитися самотністю в душовій кабінці, чи розім’яти тіло перед тренуванням. Вона уникала Вестри. По цій причині Рейн вчора не пішла вечеряти з всіма, а скоренько вляглась в ліжко задовго до приходу Соло.

Поблукав околицями замку, Рейн прийшла на потрібний полігон. Сонце визирнуло із-за обрію, заливши всю округу оранжевим промінням. Вересень все ще був теплим, але нічна роса, яка збиралася на все ще зеленій траві говорила про настання прохолодних ночей. Не гаючи часу, вона прийнявшись відразу робити розминку. Синець на животі залишений старшим лейтенантом  приносив дискомфорт, а розбита губа кожен раз пощипувала, коли Івена її облизувала.

— Кусантка Рейн, нічого не хочеш мені сказати? — замість вітання, недовірливо запитала Вестра, яка прибула раніше решти.

На полігоні вони були лише у  двох. Вестра зацікавлено спостерігала за тим, як сусідка по кімнаті старанно виконувала присідання.

— Розповім пізніше, — Рейн не дивилася в очі Соло. — Ввечері.

— Я знаю, що ти імітувала сон, коли я повернулася з вечері.

Соло приєдналася до вправ подруги. Тепер вони разом синхронно присідали.

— Якщо скажу, що капітан заборонив розповідати, ти заспокоїшся?

— Відносно, — правдиво відповіла Вестра.

— Вчора в мене було забагато думок в голові. Мені потрібно було їх трішки профільтрувати.

— Видихни й заспокойся. Я не буду влаштовувати тобі допит. Захочеш поділитися – я завжди тебе вислухаю. Зарані говорити, що у нас з тобою міцна дружба, але я б не відмовилася, мати таку подругу.

 — Це ти так делікатно натякаєш, що у кожного із нас можуть бути свої секрети?

— Жіночко! А ви справді розумні й кмітливі!

— Гей! Не називай мене жіночкою! Я на кілька років за тебе старша, а не на десятки років!

Дівчата вже не займалися розминкою, бавлячись як малі діти, вони намагалися повалити одна одну на землю лоскотом. Гучний дівочий сміх стихли, щойно на полігону з’явився насуплений Норкман. Івена зрозуміла, що й сьогодні в старшого лейтенанта не було настрою. Відразу за ним з’явилися решта курсантів серед яких без настрою був і Лют Марск.

— Капітанська хвойда, — з їдкою посмішкою промовив Марск, проходячи повз Рейн.

Далеко Лют не відійшов. Прямий чіткий удар кулаком поцілив йому прямісінько в ніс. Багряна юшка крові покапотіла з його ніздрів замазуючи форму. Всі й навіть старший лейтенант не зрозуміли, що відбулося.

— Курсантка Соло! — Лойд швидко покрокував до парочки, яка могла зараз затіяти справжню бійку.

«Тільки цього на мою голову не вистачало!», — промайнуло вголові Лойда.

— Ти божевільна? — скрикнув Марск, не відразу відреагувавши на розбитий ніс та удар.

— Повтори ще раз, що ти бовкнув своїм помийним ротом, і я тобі розіб’ю не лише ніс. Затямив?! — Вестра підійшла майже в притул до Люта, уважно дивлячись йому у вічі, й показово замахнувшись.

— Вестра, перестань, — Івена потягнула подругу за руку, буквально її відтягуючи від Марска, який тримався за свого носа.

— Що тут відбувається, — Норкман підійшов до Люта, оглядаючи його носа. — Зараз буде боліти, — різким рухом, він вправив все назад. — Відправляйся до лазарету, хай цілителі тебе підлікують.

— Я це просто так не лишу! — вигукнув Лют Вестрі, відійшовши на безпечну відстань від неї.

— Підійди і ще раз це скажи, бісовий ти телепень!

— Курсантка Соло! — Лойд привернув до себе увагу грізним, невдоволеним криком. — Ще заняття не розпочалося, а ви влаштували казна-що!

Лойд навіть не подивився на Івену. Це настільки було демонстративно, що від його енергетики, Івена сильніше стиснула руку подруги. Рейн почувала провину за те, що сталося.

— Старший лейтенанте Норкман, ще заняття не розпочалося, а ви мене сварите, і навіть гадки не маєте за що.

Вестра не збиралася мовчати. На неї не діяв ні пронизливий погляд Лойда, ні його тяжке зітхання, навіть коли старший лейтенант підійшов до неї надто близько, Вестра навіть оком не моргнула.

— Після заняття, до мене в кабінет! — Лойд більше нічого не промовив Вестрі. — Що ж, ви сьогодні всі надто активні, тому давайте все тренування проведемо в бігу. Без зупинки. Все заняття. Всі півтори години. За це можете подякувати курсантці Соло.

Невдоволені зітхання вирвалися в курсантів, які направили свій гнівний погляд на Соло, одна Рейн не дивилася з осудженням.

— Ну дякую, — майже в один голос промовили курсанти, стаючи в позицію бігу.

— Лойд – телепень, — прошепотіла Івена. — Я піду з тобою. Якщо покарає, то хай карає обох!

— Ти ж нічого не зробила, навіщо тобі йти зі мною?! Якщо ти хвилюєшся за те, що я за тебе вступилася, перестань! Ти мене ставиш в незручне становище. Ми ж друзі, а друзі так не чинять. Якщо ображають тебе,  значить це стосується і мене!

— Курсантка Рейн і Соло, ваш біг надто повільний. Прискорюйтеся, або лишу після заняття ще на пів години вас бігати.