- 13 -

Івена прокинулася повна сил та енергії. Вона поглянула на руку, де лишився невеличкий опік від сімейного артефакту. Натягнувши шкіру, й покрутивши зап’ястям, Івена не могла зрозуміти, куди поділася синя кома. Невеличкий біль залишився виключно на животі, де Лойд люб’язно залишив їй синця.

— Мітка зникла, — усвідомлення того, що вона була вільною, змусило її посміхатися.

Івена не стала більше вдаватися в питання, щодо сімейного артефакту, вирішивши, що батько її просто випробовував. Зрозумівши, що не підкорившись йому, вона пройшла успішно випробування й батько припинив її муки, й дав мовчазний дозвіл на її військову службу.

Рейн оглянулася по сторонах, злізаючи з ліжка. На тілі виступили відразу сироти, підлога була надто холодною. За вікном все було хмурим, а дрібний дощ псував весь настрій. Погода значно погіршилася як і температура на градуснику.

Складно було не помітити дві миски з бинтами які прикладають при лихоманці, у вигляді прохолодних компресів. Івена обережно поставила миски на стіл задоволено схрестивши руки на грудях.

«Аж не віриться, що вони це все робила для мене…»

Два кремезних, сильних чоловіків турбувалися про неї, й це викликало на її обличчі умиротворену посмішку. Вони ще спали, тож вирішив їх не турбувати, вдягнувшись, курсантка вислизнула тихо з кімнати, прихопивши срібні монети, які лежали в мішечку на підвіконні.

 Зайнявшись бродінням по ринковій площі, Івена повільно все розглядала.

— Сподіваюсь на мене не образяться за монети, — вона поглянула на мішечок. — Я ж не крала їх. Тимчасово взяла в борг. Сподіваюсь зарплатня в легіоні достатня, щоб розрахуватися… щось у мене забагато слова «сподіваюсь», — вона нахмурила брови, продовживши свої мандри.

 Весь день капітан та старший лейтенант проспали і лише на вечір прокинулися. Вони навіть не їли, випивши виключно по склянці міцного чорного чаю й відразу зібралися в дорогу.

Це була найдовша поїздка в житі курсантки, з гнітючою тишею та мовчанкою. Її було проігноровано, навіть тоді коли вона перепросила за взяті без дозволу монети.

Коли всі троє вийшли на галявині перед замком, яка була спеціально відокремлена для приземлення карет, в одній із веж все ще горіло світло. Осінні сутінки швидко проганяли денне світло.

— Це що? — запитав Лойд, коли Івена протягнула йому невеличкий мішечок з червоною стрічкою.

— Подарунок. Таким чином, я  намагаюся подякувати за вашу доброту. Капітане Енвуд, я й для вас маю дарунок.

— Залиш його собі, — Лойд круто розвернувся й попрямував до замку бурмочучи собі під носа незрозуміле обурення.

— Давай мені, я йому передам. Сьогодні він трохи не в гуморі. Не бери на свій рахунок.

Рован мовчки взяв два невеликих мішечки та поклав їх до кишені.

— Капітане, красно вам дякую! — Івена низько вклонилася, намагаючись вирази свою глибоку вдячність.

— А би це не накликало біди на наші голови, — загадково промовив капітан. — Курсантка Рейн, тримайте язика за зубами про цю поїздку.

Рован не став чекати відповіді, пішовши вслід за Норкманом.

— В її картці нічого не написано про її сновидство!

Обурення, яке Лойд тримав весь час з моменту, як він прокинувся, вирвалося. 

— Ти про що? — запитав Рован, не розуміючи свого друга.

— Вона страждає сновидством! — зуби від гніву аж заскреготіли в Лойда.

— Я нічого такого не помітив. Вона ніби міцно спала. А що все-таки сталося?! Вона щось тобі образливе сказала чи зробила? Принаймні це б пояснювало твою поведінку…

— Нічого. Просто белькотала всіляку нісенітницю.

— Яку нісенітницю?

— Я не пам’ятаю. Це просто заважало спати.

Норкман далі не говорив, прокручуючи в голові ранкову подію, стискаючи лише долоні в кулаки сильніше.

***

— Мене мучать кошмари, — вона млосно видихнула гаряче повітря майже в обличчя старшого лейтенанта.

На тілі Норкмана виступили гарячі сироти, а волоски стали буквально дибом.

— Курсантка Рейн, я не той, хто буде вислуховувати твої сни, — іронічно відповів Лойд, але не насмілився ворухнутися. — Знайди собі іншу подружку, з якою можна таким ділитися.

— Вчора капітан, сьогодні ти, — вона говорила, й зовсім його не чула. — Чому ви мене переслідуєте в снах?! Ти знаєш, як тяжко знаходитися в такій малій кімнаті з двома привабливими чоловіками?! Спокійно заснути й не думати про ваші руки на моєму тілі?

Івена говорила сонно, її очі то закривалися, то знову відкривалися.

— Тебе мучать еротичні сни? — це викликало самовдоволену усмішку на його обличчі. — Так відверто про це ще ніхто не говорив.

— Чому ти припинив мене цілувати?! Я ще не хочу засина…

Рейн заплющила очі, й більше не відкривала. Норкмана ж кинуло в жар, він відсахнувся від ліжка, мов вона була прокажена. Він не міг дати раціонального пояснення, чому його тіло так відреагувало на сновидство курсантки, яке заділо його за живе й глибоко осіло в думках.