- 12 -

Рован повернувся під ранок й застав Лойда, який не спав. Він гойдався в кріслі попиваючи ель з кухля, підкидаючи дрова до каміна. Норкман нічого не збирався запитувати в капітана, який ледь стояв на ногах. Успішність виконання його витівки красномовно говорило тіло курсантки, в якої зникла гарячка буквально за годину, після того, як пішов Рован з таверни. А ще, на свій жах, Лойд помітив бурштиновий браслет, такий же як і в курсантки на руці Рована. Ця не випадковість за парними аксесуарами, змушувала його ще більше сердитися.

Бурштинове каміння дуже часто використовували для підсилення емоцій та стимуляції стриманих бажань. Магія, якою оброблявся камінь, й магія яку зачиняли в кожнісіньку бусинку, було сильним артефактом. Жоден афродизіак й поруч не стояв, тільки друге використовували для підвищення лібідо, бурштин витягував всі потаємні бажання та стимулював людей знімати маски, демонструючи свої справжні «я». Парні ж аксесуари мали інше призначення, спрямоване на відкриття особистості виключно тому, хто володів цими прикрасами, не поширюючись на решту.

Норкман шумно видихнув, потираючи скроні. Він не знав, про що думав капітан, надягаючи подібну річ на свою руку та руку курсантки.

— Чому нічого не питаєш?

Капітан стомлено всівся в крісло, відібрав буквально кухля з рук старшого лейтенанта, він втамовував спрагу. Допив алкоголь він протягнув кухоль Норкману, щоб той його знову наповнив.

— А є що питати? — з легкою цинічністю Лойд поставив зустрічне питання. — Можливо тобі досить?

— Досить так досить, — ласкаво попросив капітан, опустивши руку й більше не просячи елю. — Лой, не сердься.

— Ага, як скажеш.

— Я мусив це зробити.

— Та нічого ти не мусив, — у його тоні почувся грізний відтінок, — якщо в тебе на неї встав, то будь ласка, розділяй свої обов’язки капітана й особисте! Не роби мене свідком цього бардаку! Я не хочу спостерігати як твоя кар’єра капітана, полетить в царство Аїдонея!

— Святий Купідоне, Лой, відколи ти став таким відвертим циніком?

— А відколи тебе стали хвилювати молоді курсантки, що ти їх везеш на інший край столиці до власного цілителя?! Зостаєшся в одній кімнаті ночувати всі вихідні?! Не думаєш, що вплутуєшся в гучний скандал із донькою радника імператора?

— Лой, в неї алергія була на більше ніж п’ятдесят компонентів та запахів. Не тяжко зрозуміти, що сидячи дома, вона вживала ліки, а за межами дому, лишилася без них. Наречена-втікачка яка ладна померти тільки не повертатися додому. Вона нікого тобі не нагадує?

— А повинна?! Має проблеми зі здоров’ям хай сидить дома й вишиває хрестиком.

— Ти сам не обрав військову службу, бо задихався від опіки власної матері? Ти і я були в одному човні. Нам було простіше, тому що ми чоловіки. Вона, — Рован тицьну в  сторону ліжка рукою, — слабке дівчисько яке намагається довести родині, що спроможна бути самостійною.

— Ти зачіпаєш глибокі рани, — тихо промовив старший лейтенант. — Не порівнюй нас.

— Тільки через те, що вона дівчисько?

— Рові, вона ж дивиться на тебе закоханими оченятами. Цього не помітить лише сліпий, а вона, на хвилинку, заручена. байдуже, що примусово.

— Навіть якщо вона закохана, мене це не обходить.

— Серйозно?

— Я їй допомагаю, бо в наш час нікого не було, щоб нам допомогли. Ми покладалися один на одного й шли до самого кінця. Я намагаюся виконувати обов’язок капітана, й дотримуватися тої моралі та етики, які в собі виховав як капітан. Івена єдина донька Ландера Рейна. Ти сам на цьому наголосив. Не сьогодні завтра, вона займе місце батька. Корисно ж мати своїх людей в раді. Стане вона повноцінним солдатом чи ні, це вже залежить від її зусиль.

— Он як ти думаєш, хочу вірити в те що чую, — із сарказмом промовив Лойд, запиваючи все своє невдоволення елем. — Вона мене бентежить. Надто багато для неї твоєї уваги. А тепер і моєї.

Норкман та Енвуд прийшли до легіону Вогняного Аспіда одночасно, і кожен мав за спиною сімейну драму. Саме нерозуміння рідних так зблизило двох молодих чоловіків, які визнали один в одному не лише близького по духу товариша ай достойного противника.

Хизування натренованим тілом, вагою, потужністю заклинання чи віджимання на перекладині – були буденними справами в їх навчанні. Вони були напарниками на місіях, і жодна їхня вилазка не закінчувалася поразкою. Лойд до кінця не розумів, як так сталося, і яких якостей йому не вистачало, щоб отримати підвищення, яке дісталося Ровану.

Енвуд став капітаном, не просто кинувши виклик нинішньому. Зайняти місце капітана здолавши його в двобою було замало, іспити, співбесіди, плани на майбутнє та спроможність довести всім, що він зможе стати гідним капітаном та повести за собою людей. Норкман не мав достатньо сили волі, щоб докласти зусиль для отримання капітанського звання. Зрештою, Лойд просто не міг переступити через Рована, тому дав обіцянку, бути його тінню повсюди.

Кілька років служби разом, вони стали справжніми друзями, випробувавши один одного в різних ситуаціях. Саме через такі міцні зв’язки, Лойд міг говорити відверто з Рованом, а то й своєю чергою приймав шквал критики виключно від нього.

— Лягаймо спати, — сонно пробурмотів капітан. — Відіспатися потрібно, мені ще сьогодні ввечері керувати повозкою…