- 7 -

Саме в цей час в голові Рейн почали мелькати спогади розмов з Вестрою. Плітки про капітана Івена не хотіла підтверджувати, ні спростовувати. Вона ніколи не залишалася з чоловіком в одній кімнаті для ночівлі, на превеликий її сором, в ліжку вона також не лишалася з чоловіком. Зовсім не через те, що вона берегла своє тіло як храм, й цнотливість для єдиного чоловіка, ні, просто доля її не зводила ще з тим, з ким би вона хотіла справді залишитися в ліжку.

Рейн не соромилася свого віку, не соромилася говорити про відверті речі з іншими, навіть дивитися малюнки чи читати романи з віковим обмеженням, зовсім ні. Лишатися зараз з привабливим капітаном Рованом на одинці в не найкращій кімнаті столиці, але досить пристойній – Івена боялася. Ще її турбував ель, точніше його кількість, яку поглинув Рован. Вона ніколи не бачила захмелілого капітана й не мала бажання це бачити.

— Для мене є! — чітко вона озвучила.

— І в чому ж проблема?

— У вас!

— В мені?

— Ви чоловік.

— Курсантка Рейн, говоріть чіткіше. Без натяків і кругів довкола!

Рован чудово розумів до чого хилить Івена, він ще не забув про її гучні слова з приводу його чоловічих досягнень. Міфічний цнотливий чай, також не виходив у нього з голови, саме через це, він не міг собі дозволити випити улюблений холодний чай з вершками, щоб не дати Івені навіть натяку, що плітки які поширюються, можуть бути правдою. Звичайно, все було не правдою і часткова вина була на Ровані, який ніколи не відповідав симпатією жінкам в легіоні, й не демонстрував особисте життя. Саме така поведінка й слугувала маслом у вогні багаття, яке з кожним роком розросталося.

— Я ніколи не спала в ліжку з чоловіком, — зізнання вийшло аж надто відвертим, від чого Івена страшенно розчервонілася.

— Курсантка Рейн, — Рован скоротив між ним відстань до інтимної, навмисне. — Ви гадаєте я вас сюди привіз для того, щоб, що? — на останньому він наголосив. — На кілька ночей порозважатися в ліжку з молодою курсанткою? Ви при своєму глузді? — останнє вийшло надто різко й бентежно, від чого Рейн аж тіпнуло. — Я ж привіз вас, щоб вилікувати від алергії! Так склались вже обставини, що ми мусимо залишитися на вихідні, щоб прослідкувати, чи прийме ваш організм ін’єкцію, не більше й не менше! Ви ж самі були свідком, кімнат немає. Це не я особисто обирав, щоб ми були в одному номері! Ви справді не перестаєте мене дивувати, — Рован відійшов від Івени, всівшись в крісло, й дивлячись на полум’я. — Якої ж ви про мене низької думки курсантка. Я ніколи не скористаюся жодною жінкою, задля продавлення своїх чоловічих потреб. І так, для вашого відома, курсантка Рейн, ви зовсім не в моєму смаку.

Івена зовсім забула як дихати. Слова Рована різали вуха, кожнісіньке слово кололо прямісінько в серце. Їй було соромно за власні слова та неприпустиму думку й одночасно вона злилася на саму себе, що дозволила повезти на інший край столиці.

«Якби я лишилася в легіоні цієї б ситуації не було б! Охоронці батька також би до мене не дібралися! Фу-ух, треба видихнути й перевести подих!»

— Я не вала на увазі… — в горлі стала грудка, навіть вимовляти було їй не зручно, — що ми з вами…

— Що Рейн, говори!

— Що наші відносити переступлять межу курсанта та капітана! — з Енвудом їй було складно вимовити непристойні речі.

— Рейн, називайте все своїми іменами. Ваші хвилювання стосовно того, що в мені прокинеться різке бажання вас трах... Кхм-кхм, — в горлі Рована запершіло. —  Ай, байдуже, думайте що хочете. Можете взагалі лягти на підлозі, якщо вам так буде спокійніше. Я не хочу повертатися до цієї розмови. Закрили тему.

Настійливий стукіт привернув увагу обох, двері відчинилися, й щаслива паночка з широкою усмішкою буквально стрибнула в кімнату.

— Ель, як замовляли, — вона квапливо при піднесла Ровану напій, демонстративно нахиляючись своїм декольте до нього.

— Як вас звати? — поцікавився Енвуд, на що Рейн невдоволено закотила очі, схрестив руки на грудях.

«А щойно розкидався такими гучними промовами. Пф-ф! Чоловіки!»

Енвуд прийняв кухоль, в якому мутний золотавий відтінок буквально грався впійманими промінцями світла від полум’я.

— Яіра, пане, — вклонилась вона, знову показуючи своє глибоке декольте на сукні.

— Пані Яіро, наступного разу, ви чи будь хто інший з персоналу, увірветься до кімнати без попереднього дозволу, на наслідки, не тримайте образи. Це ніякім разі не погроза, ваш щойно вчинок – відкрита зневага до ваших же гостей. Я до подібного не звик, тож не порушуймо й поважаймо особисті кордони один одного. Ми домовилися?

— Так, пане, — незадоволено промовила Яіра.

— І ще, пані Яіро, я в кімнаті не один, — Рован косо погляну на все ще незадоволену Івену. — Мені не потрібні послуги втіх від інших жінок. Поважайте мою партнерку! — на останньому Рован сталево наголосив.

— Вибачте, я не хотіла образити пані! — швидко додала Яіра. — Я подумала, ви окремо і…

— Пані Яіро, позбавте наші вуха цього діалогу.

— Зрозуміла, — вкрадливо подивившись на Івену, Яіра невдоволено вклонилася в знак пошани, — більше вас не буду турбувати!