- 2 -

Пішовши з дому, Івена взяла з собою коштовності, подаровані залицяльниками. Обміняти на кошти вона їх не встигла, тому видихнула з полегшенням, коли дізналась, що легіон забезпечує солдатів всім необхідним від форми до предметів гігієни.

Прокинувшись ще до світанку, Івена змогла насолодитись прийманням душу на одинці, це було єдиним привілеєм, серед десятки пустих кабінок спільної душової. Івена, ще не звиклася з думкою, що в легіоні все буде не так, як в комфортному сімейному маєтку. Звикнутися з думкою, що відтепер потрібно ділити кімнату, яка за розмірами була в рази меншою ніж її власна гардеробна, Івені було тяжко. Вона собі пообіцяла, що ніякім разі не скаржитиметься і витримає всі перешкоди до останньої краплі, а ще дала обіцянку похмурому капітану.

Одягнувши форму, Івена відразу вирушила на полігон. Ранковий підйом її не лякав, навіть не лякали пекельні тренування, а от капітан Енвуд наганяв мандраж. Він дав чітко зрозуміти Івені, що особливе ставлення їй забезпечене. Варто їй допустити помилку, як відразу їй доведеться попрощатися з легіоном. Тому Івена для себе вирішила, що просто не має права оступитись, не в тому вона положенні. Повертатись додому, де чекав її батько і невідомий наречений – було достатнім стимулом.

 Стрій розпочався відразу, щойно зібрались всі новобранці, яких виявилось не так багато, як очікувала Івена. Десять курсантів. Майбутніх десять солдатів легіону. Чомусь їй завжди думалося, що бути імператорським солдатом, це вельми шановано. Охочих вступити в ряди, мусило б бути набагато більше, ніж те, що зараз бачила Рейн. 

 Серед новобранців Івена зустріла поглядом Вестру, яка активно розминалася. Від знайомого обличчя, хвилювання Івени стало меншим, рівно до моменту, коли на полігоні не з’явився капітан Рован Енвуд. Він відразу зміряв неприязним поглядом Рейн, тоді коли решті дісталась його посмішка.

 — Вітаю всіх присутніх. Гадаю немає потреби в представлені, всі  пройшли співбесіду зі мною особисто. Це був перший етап відбору до легіону. Другий – це ваші фізичні показники. Коротко кажучи – сила та витримка. У вас є місяць, щоб мені довести, що не дарма я кожному із вас, дав шанс, і пройти в третій етап. — Рован говорив рівно, чітко, суворо. Капітан мав би викликати мандраж страху, натомість Івена відчувала як серце прискорює стукіт. Як не може відірвати погляду, від сонячного проміння, що ковзає по розстебнутих ґудзиках капітана. Рован був втіленням мужності, граційності та чоловічої краси. —  Сьогодні  розпочнемо зі стройового положення. Пояснюю один раз. Ноги на ширині пліч, підборіддя припідняте, рівна постава, кисті посередині стегна, утримуються долонями до ніг. Офіційне вітання віддається правою рукою, кладучи долоню на серце. Стройовий крок – розпочинається з правої ноги, корпус рівний, координація рук та ніг однакова. Рух руками біля тулуба виконується  від плеча, підйом ноги близько п’ятнадцяти сантиметрів, носок витягується вперед. Розмір кроку близько вісімдесяти сантиметрів. Вихід зі строю виконується похідним кроком. З цим закінчили, питання є? — Оглянувши новобранців, які стояли мовчки, Рован продовжив: — Немає, чудово. Розпочнемо тренування з підтягування на перекладині. Тридцять разів. Хто не виконає, на того чекатиме вечірнє миття посуду в столовій. Затямили?

— Так точно, капітане.

Хором відповіли новобранці.

— Хутко до перекладини!

Івена відійшла в сторону разом з Вестрою, поступаючись міцним юнакам, що рвалися до перекладини, продемонструвати свою міць. Окрім Вестри та Івени, була ще одна дівчина, її імені Івена не знала, але точно була впевнена, що вона могла подолати всіх присутніх новобранців. Рельєфні мускули незнайомки випирали із під форми, а світле волосся було зв’язано в тугий низький пучок. Івена не помилилась, незнайомка з легкістю подолала тридцять підтягувань, на її обличчі навіть піт не виступив. Черга дійшла до Вестри та Івени, які неохоче підійшли до перекладини.

Івена ненавиділа підтягування, вони завжди тяжко їй давались, як і віджимання.

— Хай щастить, — промовила Вестра, яка з легкістю підстрибнувши, вхопилась за перекладину.

— Взаємно.

 Нічого ще не зробивши, а фантазія Рейни вже малювала гору брудних сковорідок та тарілок, які прийдеться драїти після невиконаного завдання. Поморщившись, все ж Івена дострибнула до перекладини, міцно за неї вхопившись. Перші сім підтягувань були відмінними, з рівною поставою, прямими руками, підборіддям. Рейна навіть повірила у свої сили, що зможе так до кінця, але наступні рухи давались їй все тяжче та тяжче.

— Курсантка Рейн, вас всі чекають, — промовив Рован.

Івена знала, що понад тридцять секунд не можна висіти на перекладині, і все ж сил їй бракувало для останнього підтягування. Тіло дало остаточну слабину, щойно кисті її зігнулись. Вона зістрибнула, торкнувшись впевнено ногами землю, і в той же момент відчула полегшення та страшенну злобу. Вона не змогла себе пересилити.

— Що ж, посуд сьогодні ваш, курсантка Рейн.

Капітан осудливо захитав головою, на додачу цокаючи язиком. Рейна відійшла від перекладини, стискаючи невдоволено зуби, ледь не до оніміння. Спіймавши глузливий погляд капітана, невдоволення Івени подвоїлось.

— Наступного разу буде краще, — тихо прокоментувала Вестра, підбадьорюючи сусідку.

— Далі – планка. Стоїмо хвилину – для розігріву. Хутко-хутко! — заплескав капітан в долоні.