11. ПРО ПРИРОДУ, РОСЛИНИ ТА ТВАРИН

Боги дали нам Традицію. Сонце дало нам світло. Місяць дав нам ритм. Але є ще щось, без чого все це не мало б сенсу. Є середовище, в якому все існує, дихає, живе і помирає. Це Природа. Не просто ліс за хатою і річка за горою. Природа це все, що є, що було і що буде. Вона старша за богів і молодша за кожен новий паросток, що пробивається крізь землю щовесни.

Про те, що таке Природа насправді

Природа є те, що існує, існувало і буде існувати. Навіть коли нічого не залишиться з того, що є зараз, вона існуватиме в іншій формі, в іншому стані, але буде. Ми звикли думати про природу як про щось зовнішнє. Ліс, поле, річка, гора. Щось, куди виходиш з хати і потім повертаєшся. Але це неправильне розуміння. Природа не там, куди ти виходиш. Вона скрізь. Вона в тобі так само, як і навколо тебе. Твоє тіло є природою. Твоя кров, твої кістки, твій подих є природою. Ти не виходиш у природу. Ти в ній завжди, бо ти її частина. Природа є місце існування богів і всього, що є божим. Тому немає місця, де боги відсутні. Немає куточка світу, куди їхня присутність не досягає. Де є природа, де є хоч щось, що існує, там є боги. Бо природа і є їхнє тіло, їхній прояв, їхнє дихання. Ніхто природу не створював. Вона була раніше за будь-кого, хто творити міг. Це важливо розуміти. Природа не виникла за чиїмось велінням і не зникне за чиїмось бажанням. Вона просто є. Вона первинна. Все інше вторинне. Боги, люди, тварини, рослини народилися в природі і з природи. Вона мати всього, що є. Але природа не байдужа. Вона не просто тло, на якому відбуваються події. Вона жива. Вона реагує. Вона відповідає на те, що з нею роблять. Вона народила богів не тому, що так сталося само собою, а тому що потребувала керування. Потребувала сил, які впорядкують її, направлять, дадуть їй форму і сенс. Природа створила все таким, що має зміст свій та необхідність існування. Це означає: немає нічого зайвого. Немає нічого, що існує без причини. Кожна комаха, кожна грибниця під землею, кожен мікроб у воді має своє місце і своє призначення. Ми не завжди розуміємо це призначення. Але незнання не скасовує необхідності. Нема нічого в природі, що існує само по собі і не взаємодіє з природою навкруги. Все пов'язане з усім. Дерево пов'язане з землею, де стоїть, з повітрям, яким дихає, з водою, яку п'є, з птахами, що в ньому гніздяться, з грибами, що живуть на його коренях. Виймеш одну ланку з цього ланцюга і все зміниться. Можливо непомітно спочатку, але зміниться. Природа завжди прагне спокою та гармонії. Це її природний стан, до якого вона повертається знову і знову. Все, що порушує рівновагу, природа намагається врівноважити. Все, що вносить хаос, вона поглинає і перетворює на порядок. Вона терпляча. Вона може чекати довго. Але вона завжди повертається до гармонії. Навіть якщо це займе тисячоліття.

Про стихії природи

Природа складається з чотирьох стихій: вогню, води, неба та землі. Але окрім стихій існують сторони світу, що визначають місце кожної речі в просторі: над нами і під нами, праворуч і ліворуч, попереду і позаду. Чотири стихії пронизують все. Немає жодної речі, яка б не мала в собі всіх чотирьох. У камені є твердість землі, вологість води, що вкраплена в нього мільйони років тому, тепло вогню, що зберігається з часів його народження, і простір повітря між атомами. У людині є кістки і плоть від землі, кров і соки від води, тепло тіла від вогню, дихання від повітря. Розділити їх неможливо. Вони існують разом, переплітаються і підтримують одне одного. Все, що існує, може бути більшим чи меншим. Це проста, але глибока думка. Немає абсолюту у видимому світі. Найбільша гора в порівнянні з планетою мала. Найменша комаха в порівнянні з молекулою велика. Усе відносне. І тому не варто судити про цінність речі за її розміром. Маленька насінина цінніша за велику порожню бочку, бо вона містить у собі майбутнє дерево. Нічого в природі не береться нізвідки і не зникає в нікуди. Все тільки змінюється і перетворюється на інше. Це закон, який наші предки знали задовго до того, як наука знайшла йому назву. Листок падає, гниє, стає частиною ґрунту, ґрунт живить нове дерево, дерево дає нові листки. Смерть не є кінцем. Вона є перетворенням. Зникнення одного є народженням іншого.


 

Про те, що природа вчить

Природа не говорить словами. Але вона постійно навчає тих, хто вміє спостерігати. Вона вчить терпінню. Дерево не виростає за день, річка не проточує скелю за рік. Все в природі йде своїм ритмом, поволі, невпинно, не поспішаючи і не зупиняючись. Людина, яка навчилася терпінню у природи, вміє чекати свого часу без відчаю і без нервозності. Природа вчить стійкості. Скала стоїть проти вітру і дощу. Трава відновлюється після того, як її вкриє сніг. Ліс виростає знову там, де його зрубали. Природа не здається. Вона знає, що її час завжди прийде. Людина, яка навчилася стійкості у природи, не ламається від труднощів, а гнеться і знову розпрямляється, як гілка під вагою снігу. Природа вчить рівноваги. Надто багато дощу знищує врожай так само, як надто мало. Надто жарке літо висушує землю. Надто холодна зима вбиває коріння. Природа постійно шукає баланс між крайнощами. Людина, яка навчилася рівноваги у природи, не впадає в крайнощі і тримає середину між надлишком і нестачею. Природа вчить змін. Ніщо не залишається однаковим. Весна змінюється літом. Молодість змінюється зрілістю. Тиша змінюється бурею. Природа не боїться змін і не чіпляється за минуле. Людина, яка навчилася приймати зміни від природи, не страждає від втрат і радіє новому.

Про рослини 

Жива природа складається з рослин та тварин. Рослини це все, що живе в природі, має душу, але не рухається самостійно. Рослини стоять між неживим і живим. Вони беруть мінерали з ґрунту, воду з землі, світло з неба і перетворюють все це на живу плоть. Вони годують собою тварин і людей. Вони дають кисень для дихання. Вони створюють середовище, в якому може існувати все інше. Без рослин не було б ніякого іншого життя на землі. Найголовнішою рослиною серед усіх є дерево. Чому саме дерево? Бо воно дає найбільше. Дає їжу плодами і горіхами. Дає тепло деревиною. Дає притулок і будівельний матеріал. Дає ліки корою і листям. Дає тінь влітку і захист від вітру взимку. Дерево живе довго, часом довше за кількох людських поколінь, і кожен рік дає те саме, що давало раніше. Наші предки знали: зрубати дерево означає взяти. А взяте треба повернути. Тому кожне взяте дерево повинно бути відшкодоване новим посадженим. Не тому, що так кажуть закони. А тому, що так каже совість і розуміння зв'язку між людиною і природою. Ти взяв у природи, а природа дозволила тобі взяти. Поверни їй щось у відповідь. Посади нове дерево і доглядай за ним, поки воно не стане на ноги. Є дуже глибока схожість між деревом і людиною, і наші предки бачили її добре. Дерево бере силу з коренів, що йдуть углиб землі і шукають воду і поживу. Так само людина бере силу з коренів свого роду, зі знань і досвіду тих, хто був до неї. Без коріння дерево падає. Без зв'язку з предками і традицією людина втрачає ґрунт під ногами. Дерево все своє життя міцніє і росте, нарощує деревину, стає товстим, сягає вгору. Так само людина повинна все своє життя набиратися сил і мудрості, не зупинятися у зростанні. Дерево дає плоди. І людина дає плоди своїм нащадкам: своїми вчинками, своєю майстерністю, своїм прикладом. Рослини залежать від умов існування і не обирають собі середовище. Де насіння впало, там і проростає. В тінистому лісі чи на відкритому полі, у родючому ґрунті чи на кам'янистому схилі. І все одно росте, пристосовується, знаходить спосіб вижити. Це теж уро: людина народжується в певних умовах, не обираючи їх. Але вона може, як рослина, знайти спосіб рости і там, де ґрунт не найкращий. Не існує поганих чи гарних рослин. Є тільки потрібні чи непотрібні людині рослини. Але світ не обмежується лише потребами людини, і це треба завжди пам'ятати. Бур'ян непотрібний на городі, але він потрібний комасі, що живе в ньому. Отруйна рослина небезпечна для людини, але вона годує якусь іншу істоту і лікує когось, хто знає, як з нею поводитися. Кожна рослина має своє місце і своє призначення в природі, навіть якщо ми його не бачимо і не розуміємо.