3. ПРО ПЕРУНА

Перун – це той, хто б'є і не знає жалю.

Чому перший з богів – той, хто б'є? Чому Творення починається з удару?

Тому що все, що не може народитися само – має бути створене силою. Нічого не можна створити не б'ючи. Каміння б'ють, щоб вирубати форму. Метал б'ють, щоб викувати знаряддя. Землю б'ють плугом, щоб засіяти. Зерно б'ють, щоб перетворити на борошно.

Навіть світло створюється ударом – коли кремінь б'є об огниво, народжується іскра.

Перун є першим творцем, бо творення – це завжди насильство над матерією. Це створення порядку, де був хаос. Це перетворення потенційного на актуальне.

І тому Перун не знає жалю. Молот не жаліє залізо. Грім не жаліє хмари. Блискавка не жаліє дерево. Вони просто роблять свою роботу – творять, змінюють, перетворюють.

Про Перуна – знищувача старого

Нічого нового не буває без знищення старого і тому Перун є знищувачем. Старе дерево має бути знищене, щоб звільнити місце молодому. Старий порядок має бути зруйнований, щоб новий міг народитися. Старі уявлення мають померти, щоб нові могли з'явитися. Перун – бог не тільки творення, а й руйнування. Бо це дві сторони однієї медалі. Неможливо створити, не зруйнувавши. Неможливо збудувати, не знесши спочатку те, що стоїть на місці будівництва.
Коли гримить грім і б'є блискавка – це Перун очищує світ від старого, відпрацьованого, мертвого. Це його вогонь спалює хворі дерева. Це його сила розколює застарілі камені. Це його могутність змітає те, що віджило своє. І тому коли в твоєму житті щось руйнується – знай, що це Перун. Коли старі зв'язки рвуться – це Перун. Коли звичний лад життя розпадається – це Перун. Він не ворог тобі. Він звільняє місце для нового. Він готує ґрунт для твого зростання.
Не боротися з руйнуванням треба, а дякувати за нього. Бо після руйнування завжди йде творення. Після грому завжди йде дощ. Після зими завжди йде весна.

Про зброю Перуна

Бити краще не голими руками, а каменем, палицею, сокирою чи молотом і тому це знаряддя Перуна.
Але це не знаряддя праці – це зброя воїна. Перун не майстер, що створює у кузні. Перун – воїн, що захищає і карає.
Сокира Перуна – не та, що тешє дерево для хати. Це бойова сокира, що рубає ворогів. Молот Перуна – не той, що кує підкови. Це бойовий молот, що дробить щити. Палиця Перуна – не та, що підпирає хворого. Це булава, що ламає кістки.
Перша відмінність воїна від звіра – він використовує зброю. Звір б'є іклом та кігтем. Воїн б'є мечем та списом. Звір покладається на силу тіла. Воїн покладається на силу зброї та вміння нею володіти.
Кожен, хто бере зброю для захисту своїх – стає продовженням Перуна. Кожен, хто стає на захист справедливості – виконує перунову роботу. Кожен, хто карає кривду – слуга Перунів.
Перун – бог князів, що ведуть народ. Бог воїнів, що захищають слабких. Бог справедливості, що карає винних. І зброя в його руках – не для творення, а для захисту створеного.

Про грім і блискавку

Коли є удар – є гуркіт, гул та грім і тому Перун є громовержець.
Грім – це голос Перуна. Він не говорить словами. Він говорить громом. І кожен, хто чує грім – чує божий голос.
Що каже грім? Він каже: я тут. Я сильний. Я незборимий. Бійтеся і радійте водночас. Бо я можу знищити, але я ж і захищаю.
Блискавка – це зброя Перуна. Вона вибирає ціль і б'є точно. Вона не помиляється. Вона знає, куди треба вдарити. Стара сосна, що стоїть на горі – може простояти сотню років. Але коли прийде її час – блискавка знайде її і розколе.
Від удару утворюються іскри і тому Перун творить вогонь.
Коли кремінь б'є огниво – народжується іскра. Коли блискавка б'є в дерево – народжується полум'я. Коли метал б'є об метал – летять іскри.
Вогонь народжується з удару. І тому Перун – не тільки творець форми, а й творець вогню. Не тільки той, хто кує і рубає, а й той, хто запалює і освітлює.
Перший вогонь, що отримала людина – це дар Перуна. Блискавка вдарила в дерево, дерево спалахнуло, людина взяла цей вогонь собі. І з того моменту люди стали людьми – володарями вогню, творцями, майстрами.

Про Перуна – першого воїна

Все, що створене, потребує захисту і тому Перун є першим воїном.
Недостатньо щось створити. Треба ще й захистити створене. Бо світ повен тих, хто хоче забрати, зруйнувати, знищити.
Перун захищає світ від хаосу. Він стоїть на межі порядку і безладу. Він не дає темряві поглинути світло. Він не дає руйнуванню перемогти творення.
Кожен воїн, що захищає свою землю – продовжувач Перуна. Кожен захисник, що стоїть між своїми і ворогами – онук Перунів. Кожен, хто має силу і використовує її для захисту слабких – виконує Перунову волю.
Але воїн без мети – розбійник. Сила без мети – насильство. Удар без потреби – злочин.
Перун не б'є просто так. Він б'є, щоб творити. Він знищує, щоб будувати. Він воює, щоб захищати. І в цьому його мудрість – сила, спрямована на благо.

Про міць і силу

Перун це міць та сила і все що має міць та силу є Перунове.
Але що таке справжня сила?
Справжня сила – не в м'язах. М'язи приходять і йдуть. Справжня сила – у волі. У здатності вдарити, коли треба. У рішучості зробити, що потрібно. У мужності стати на захист.
Справжня міць – не в кількості. Міць – у якості. Один удар, що влучає в ціль, міцніший за сотню ударів повз. Одна правильна дія міцніша за тисячу марних балачок.
Найміцніше дерево – дуб. Чому? Бо воно не гнеться, не ламається, не гниє. Воно стоїть століттями. Воно витримує вітри, що валять інші дерева. Воно переживає люті зими, що вбивають слабких.
Дуб – дерево Перуна. Бо він міцний, як Перун. Бо він стійкий, як Перун. Бо він довговічний, як Перун.
А звір, що не відходить від дуба – кабан. Чому кабан? Бо він не боїться битися. Бо він захищає своє до останнього. Бо він не знає страху перед більшими за нього. Бо він, як і Перун, б'є і не знає жалю.
Хочеш мати силу Перуна – будь як дуб. Міцним. Стійким. Непохитним. Таким, що не зламати.
Хочеш мати міць Перуна – будь як кабан. Рішучим. Відважним. Готовим битися за своє.