2.ПРО БОГІВ

Боги наші не десь там, високо на небі. Вони тут, поруч, у кожній речі, у кожному явищі, у кожному подиху вітру. Пізнати богів – означає пізнати світ. Розуміти богів – означає розуміти життя.

Боги наші творять світ таким, яким він є. Але що це означає?

Боги – це не створителі, що колись давно зліпили світ і пішли геть. Боги – це сили, що творять світ щомиті. Прямо зараз. У цю саму мить. Вони не створили світ колись – вони створюють його постійно, без упину.

Допоки боги існують – світ існує. Бо боги і є світ. Вони не окремо від нього. Вони не над ним. Вони – в ньому, як душа в тілі. Як вогонь у полум'ї. Як течія в річці.

Світ без богів неможливий, як тіло без душі. Якби боги зникли – світ би перестав існувати миттєво. Не зруйнувався б, не розпався б – просто перестав би бути. Бо він є тільки доти, доки боги його творять.

І нема світу, де богів нема. Навіть якщо хтось каже "я не вірю в богів" – це не означає, що богів нема. Це означає тільки, що людина їх не бачить. Як сліпий не бачить сонця, але сонце від цього не зникає.

Про закон і порядок

Боги є закон, порядок, зміст та форма всього навкруги.

Коли сонце встає на сході і заходить на заході – це боги. Коли вода тече вниз, а вогонь піднімається вгору – це боги. Коли зерно дає колос, а колос дає зерно – це боги. Коли зима змінює літо, а літо змінює зиму – це боги.

Все, що відбувається закономірно, передбачувано, правильно – це прояв божої волі. Закони природи – це і є боги в дії. Фізика, хімія, біологія – це не замість богів, а саме боги, описані іншою мовою.

Хтось скаже: "Якщо все закономірно, то навіщо боги? Хіба не достатньо законів природи?"

Але хто створив ці закони? Чому вони саме такі, а не інші? Чому світ влаштований розумно, а не хаотично? Чому в ньому можливе життя?

Боги – це і є ті сили, що тримають світ у порядку. Що не дають йому розсипатися в хаос. Що роблять його передбачуваним, зрозумілим, придатним для життя.

І тому не існує нічого без присутності богів в ньому. Кожен камінь, кожна краплина води, кожен подих повітря – все це пронизане божим. Все це існує тому, що боги дають йому існувати. Все це таке, яким воно є, тому що боги роблять його таким.

Про образи богів

Боги мають образи, описи, характери, вподобання, бажання, натхнення, відчуття і все інше, що мають люди. Але навіщо їм це?

Боги не є людьми. Вони не мають тіла, як ми. Вони не відчувають так, як ми. Вони не думають так, як ми. Тоді чому ми приписуємо їм людські якості?

Тому що інакше ми не змогли б їх зрозуміти.

Уяви собі силу, що не має форми, не має обличчя, не має характеру. Як ти з нею спілкуватимешся? Як звернешся до неї? Як зрозумієш її?

Ми даємо богам людські образи не тому, що вони такі. А тому, що нам так легше з ними спілкуватися. Ми говоримо про Перуна як про могутнього воїна не тому, що він десь сидить з сокирою у руці. А тому, що сила, яку він уособлює, найкраще описується образом воїна.

Велес має бороду і посох не тому, що він дійсно так виглядає. А тому, що мудрість і таємничість, які він несе, найкраще передаються образом старого мандрівника.

Мокоша зображується жінкою не тому, що вона жінка. А тому, що сила народження і долі найприродніше асоціюється з материнським началом.

Все це їм потрібне лише для того, щоб ми їх краще розуміли. Для нас, а не для них.

Про зображення богів

Боги не є істотою чи предметом, бо вони скрізь.

Коли ми створюємо ідола (чура) – дерев'яного, кам'яного, глиняного – ми не створюємо бога. Ми створюємо нагадування про бога. Точку зосередження для нашої уваги. Вікно, крізь яке ми дивимося на божественне.

Ідол (чур) – це як портрет коханої людини. Портрет – не сама людина. Але він допомагає думати про неї, відчувати її присутність, зберігати зв'язок з нею.

Так само і з божими образами. Ми створюємо зображення богів, щоб краще уявляти їх, розуміти їх та спілкуватися з ними. Але зображення ніколи не є богом, а тільки людським образом його.

Дурний вклоняється дереву. Мудрий вклоняється богу крізь дерево.

Дурний думає, що бог живе в ідолі. Мудрий знає, що ідол – тільки вікно до бога.

Дурний вимагає від ідола чудес. Мудрий вимагає чудес від себе – змін у собі, розуміння, мудрості.

Тому можна мати ідолів – але не варто їм служити. Можна створювати зображення – але не варто їх обожнювати. Можна використовувати образи – але не варто за них триматися.

Боги є всюди. Боги є все. Боги є завжди. І жоден ідол, жодне зображення, жодне зображення не може їх вмістити повністю.