Епілог

Алекс

Перші сонячні промені проникають у кімнату і я відкриваю очі. Повертаю голову і поруч бачу її. Моя дружина.

Ліві так смішно насуплює носик уві сні. Хвилясте волосся розкидалося по подушці. Дівчина так мило скрутилася калачиком, підставивши під обличчя долоньки.

Невагомо торкаюся вустами до її лоба та вислизаю із ліжка. Як можна тихіше засуваю штори аби вона могла поспати трохи більше. Хоч і буде злитися на мене через це. Але їй потрібен відпочинок.

На її столику з косметикою лежать каблучка моєї матері зі смарагдом та обручка.

Спогади про наше весілля одразу з’являються в моїй пам’яті.

Ластівка мріяла про весілля в будинку бабусі в Італії. Там воно і відбулося. Травень балував теплом та буянням зелені. Неділя була сонячна та ясна.

Задній дворик виходив на пагорби.  В тіні дерев ми розмістили банкетний стіл. Квіти були всюди: в рамці для реєстрації, на столах, в горщиках, у гірляндах над столами. Наталі з Хейлі нервово бігали, поправляючи скатертини та гірлянди. Я почав нервувати і сам, поклав руки в кишені брюк і наткнувся на прохолодний метал. Стара металева монетка, яку мені вклав Майкл. Вона була і в його кишені на весіллі з Луїзою.

Обертаюся до входу у дворик. Ще зарано, але мені не терпиться побачити Ліві. Натомість я бачу її матір.

Луїза в кремовій легкій сукні. Я не тримаю образи на неї, давно все відпустив. Ліві ще вчиться знову довіряти матері. На її руках син Макса. Маленький Леонардо у свої три місяці вже впевнено тримає голівку. Малюк бачить мене та посміхається, тягне ручки. Я обережно забираю його у жінки.

- Ти такий гарний, - щиро каже Луїза. – Вибач мене, хлопчику.

- Ми домовилися про це не говорити, - нагадую їй і вона стискає мою руку.

- Ти не надягнув чорний смокінг, - вона вражено оглядає мій костюм.

На мені біла сорочка та світло-оливковий костюм. Всі інші чоловіки будуть у костюмах світлого сірого кольору. Навіть Леонардо у сорочці та брюках. Малюк весело мугикає та з цікавістю оглядає квітку в моїй кишені.

- Ти хвилюєшся?

- До дрижаків, - посміхаюся я.

- Ліві напрочуд спокійна, - жінка витирає серветкою слину на підборідді онука. – Тільки дуже нетерпляча.

Луїза встигає вихопити в мене хлопчика перед тим як він зригне.

- Любий, не варто псувати своєму дядечку костюм в день його весілля.

Жінка поспішає вмити хлопчика і я залишаюся сам. Тато з Максом поїхали за весільним тортом, а Алан за священиком. Наталі підморгує мені та розставляє келихи.

Очікування не допомагає ніяк з тривогою. А як Ліві передумає? Нервово поправляю піджак.

Всі готові починати. Я стою біля вівтаря коло священика, Макс та Наталі по обидва боки від мене. Музиканти за кивком священика починають грати дуже знайому ніжну мелодію.

На порозі будинку з’являється Ліві під руку з батьком. Вона ступає впевнено із легкою посмішкою. Мені перехоплює подих від її краси. Вона така ніжна та невагома, мов хмаринка. Сонячне світло відбивається на камінчиках її сукні і Ліві сяє. Найпрекрасніша жінка в цілому світі. На пів дорозі вона зупиняється. Майкл бере дві долоні дівчини в свої руки та нахиляється до її вуха. На очах моєї коханої виступають сльози і вона киває. Чоловік з неймовірною теплотою цілує доньку в лоба та відпускає.

Ліві тепер дивиться тільки на мене і бешкетний вогник спалахує в її очах. Дівчина нахиляється та підбирає сукню. Крок вперед і вона біжить до мене, весело сміючись, її кучері підстрибують за нею. Ловлю її обома рука та міцно пригортаю свій скарб до себе. Відчуваю як її серце калатає в ритм з моїм.

Моє серце, моя душа, моя мрія стоїть переді мною з щасливою посмішкою, здатною осяяти весь світ. Її теплі пальці торкаються моїх щік та стирають сльозу. Я можу бачити лише її, хтось вкладає в її долоні букет і священик починає церемонію.

Час обмінюватися весільними клятвами. Ліві тремтячими пальцями розгортає папірець та обертається до гостей.

- Якщо дозволите , я хочу бути першою.

Вона нервово прочищає горло і її голос злегка тремтить, коли вона починає.

- Останнім часом я думала, коли саме я зрозуміла, що ти людина мого життя, - її ніжні очі дивляться лише на мене. - Коли прийшло це кохання? Можливо тоді, коли ти з’їдав мої пластівці перед школою, але змушував з’їсти домашню їжу від Марти. Коли не дивлячись на мій колючий характер, був поруч і так діймав мене, що я готова була вибухнути. Я знала, що саме ти накривав мене ковдрою в ті вечори, коли я залишалася з вашою баскетбольною командою на перегляд фільму. Коли саме з усіх тих моментів виникло це почуття -  я не знаю, але з кожним днем я закохуюся в тебе ще більше. Поруч з тобою я відчуваю спокій, впевненість, любов, що здається ніби завжди затишна осінь за вікном нашого теплого дому. Завдяки тобі я познайомилася з любов’ю особисто, вона в твоїх прекрасних жовтневих очах. Я відчуваю зв’язок між нашими серцями і не переставала його відчувати ні на хвилину протягом багатьох років.  Всі дороги, якими ми йшли весь цей час, вели нас до цього моменту. Моменту, де я відчуваю абсолютне щастя. Твоє кохання я відчуваю кожною клітинкою свого тіла. Ти примножив все прекрасне, що є в моєму житті. Мені не страшно закрити очі і падати спиною назад, адже твої руки мене неодмінно там спіймають. Ти доторкнувся до самого мого серця. Дякую тобі, що мені так спокійно поруч з тобою і я вдячна, що ти обрав в цьому житті саме мене. Мій справжній та хоробрий чоловік. Я кохаю тебе, Алекс.