Глава 18

Ліниво підтягуюся у ліжку, але Алекс тягне мене назад у свої обійми. Лоскоче вологими вустами під вушком і я сміюся. Тут так добре та спокійно.

Ключі від моєї квартири лежать в кишені куртки. Хоча б в цьому Люк виявився порядним. Ключі були в офісі ще зранку і в його квартирі ми не зустрілися.

Скільки днів ми вже тут в квартирі Алекса, його ліжку?

Не хочу лічити і думати про те, що нам потрібно працювати. Хейлі мене запевнила, що Кора з Аланом добре пораються з керівництвом.

- Ти знаєш історію про те, як я стала Олівією? – повертаюся на бік, зазираючи в очі Алекса. – Хто дав мені ім’я?

- Ні, - чоловік опускає долоню на мій оголений поперек, торкається грудей.

- В лікарню на другий день мого народження прийшла до мами її знайома зі своїм сином. Він подивився на мене і радісно крикнув: «Мамо, її очі схожі на оливки».

Алекс пирхає та цілує мене в кінчик носа.

- І мамі тоді прийшла ідея назвати мене Олівією.

- Куди ж було хлопчику знати, що в тебе буде алергія на оливки, - сміється чоловік.

- Так, - проводжу кінчиками пальців по його щоці. – Ти ще тоді це не міг знати ніяк.

- Що? – очі Алекса фокусуються на мені і здивовано округлюються.

- Ти дав мені ім’я, ще коли був маленьким хлопчиком.

Тягнуся до нього за ще одним поцілунком та перевертаю на себе, накриваючи нас обох ковдрою.

Алекс сміється з мого невдоволеного буркотіння. Кінчиками пальців він пестить моє обличчя, знову вивчаючи мене.

- Я навіть з заплющеними очима відчуваю твій вивчаючий погляд, - не відкриваючи очей, кажу я.

- Я просто любуюся, - Алекс ніжно цілує мене у скроню і я обіймаю його за шию. – Ніколи не набридне дивитися на тебе.

Проводжу долонями по його торсу і хмурюся натикаючись на светр.

- Чому на тобі так багато одягу? – заглядаю в його очі.

- Я хочу тебе декуди відвезти, - Алекс прибирає пасмо волосся з моїх очей та заправляє за вухо.

- Куди? – я сідаю на ліжку і нетерпляче дивлюся на чоловіка.

- Секрет, - він пальцем клацає мене по носі і встає з ліжка. – З мене сніданок, а ти збирайся.

Зістрибую з ліжка і задоволено посміхаюся, помітивши зголодній погляд чоловіка на моєму тілі.

Нам колись це набридне?

Приймаю душ та надягаю теплу вільну сукню. З кухні так смачно пахне і я йду на запах.

Обіймаю Алекса зі спини, поки він накладає нам яєчню. Він знову наспівує собі під ніс.

- Я знаю цю пісню, - посміхаюся в його шию. - When my time comes around. Lay me gently in the cold dark earth, - згадую приспів.

- No grave can hold my body down,I’ll crawl home to her, - завершує Алекс та цілує мене в маківку. – Сідай їсти.

Дозволяю собі замилуватися тим як він їсть. Алекс розмовляє з Марселем і по мені пробігають сироти. Французька з його вуст звучить так звабливо.

- Їжа в тарілці,  - нагадує мені Алекс та підморгує.

Закочую очі та повертаюся до яєчні, таки мене підловив.

На вулиці нас чекає позашляховик. Здивовано оглядаю нову машину.

- Я взяв її в оренду, - пояснює мені Алекс та підходить до мене із чорною пов’язкою.

- Ти в курсі, що в них є твої дані. Мене знайдуть, - відступаю на крок від нього.

Гортанний сміх хлопця викликає в мене посмішку.

- Це сюрприз. Я просто закрию твої очі.

Стаю біля відчинених дверей авто та чекаю поки Алекс зав’яже пов’язку. М’яка тканина опускається на мої очі і всі відчуття в мені загострюються. Запах хлопця позаду мене відчувається соковитіше. Міцні долоні розвертають мене до себе. Кожною клітинкою шкіри відчуваю його наближення. Це як відчуття електричних імпульсів перед грозою.

Вуста Алекса опускаються на мої в солодкому поцілунку і я обіймаю його за шию, притискаюся ближче. Долоні мнуть мою талію.  І я вже нікуди не хочу їхати. Алекс, мабуть, думає про те саме. Він відривається від мене, сильно стиснувши тканину моєї сукні.

Хлопець мовчки допомагає мені сісти. Я кладу руку на ручу дверей, тримаючись міцно. Двигун заводиться і ми рушаємо. Спочатку відчуваю легку нудоту від закритих очей та дороги, але організм пристосовується і я розумію, що весь цей час ми мчимо по шосе і Алекс мовчить.

- Алекс, - кличу я.

Він не відповідає, повертаю до нього голову, але я ж нічого не бачу. Навпомацки тягнуся до його руку на коробці передач.

- Алекс, - повторюю я. – Тепер ти мене лякаєш своїм мовчанням.

- Я просто замислився, - його голос звучить стурбовано.

Він підносить мою долоню до своїх губ та залишає на шкірі ніжний поцілунок.

- Я кохаю тебе, ластівко, - від його тембру я посміхаюся. Він звучить так інтимно.

- І я тебе кохаю, - легенько стискаю його руку та відпускаю.