Глава 13

Лагідні доторки до спини змушують мене вигнутися дугою. Велика гаряча долоня рвучко проводить по моїм лопаткам під одягом, викликаючи рій сиріт. Інша рука плавно повзе по стегну вгору, прямуючи до сідниць та легенько стискає їх. Збудження огортає мене, пробуджуючи мою кров. Вологі вуста невагомо торкаються шкіри на моїй шиї. Закушую губу та тягнуся ще ближче до чоловіка, торкаюся його  спини, закидаю ногу на його бік і він ще дужче пригортається до мене стегнами. Ковзаю на ньому, відчуваючи як ще більше розпалююся. Тихий розкотистий стогін виривається з грудей під моєю долонею.

Стоп.

Рвучко відкриваю очі та натикаюся на розгублений погляд Алекса. Ми миттєво відсуваємося одне від одного.

- Вибач, - хриплим від сну та збудження голосом каже Алекс. – Я просто не, - намагається дібрати слова чоловік.

- Нічого, - швидко відповідаю таким самим хриплим голосом, бажаючи закрити цю тему.

Ми просто сидимо та дивимося в глиб кімнати. Шкіра на шиї і досі поколює від щетини Алекса. Така його близькість аж ніяк не рятує ситуацію.

- Я в душ, - ледь чутно кажу я та вибираюся з під ковдри.

Намагаюся не дивитися на чоловіка.

- Душ - це хороша ідея, - від хриплого тембру Алекса в мене ледь не підгинаються пальці на ногах.

В мить опиняюся у ванній моєї гостьової кімнати. Притискаюся лобом до дверей та переводжу подих.

Це було погано, дуже погано. А найгірше те, що мені хочеться більше.

Швидко приймаю холодний душ, який змиває залишки сну та збудження. Вже з тверезою головою виходжу до  кухні.

Алекс одягнутий в домашні штани та футболку ставить сковорідку на плиту. Мої кроки привертають його увагу.

- Яєчню? – напівобертається до мене хлопець.

- Так, дякую, - підходжу до нього. –Я допоможу.

- Тоді помий овочі, - він вказує головою на холодильник.

Дістаю огірки, помідори Черрі та салат. Все ретельно промиваю під краном і завмираю із салатом в руках, коли Алекс ненароком торкається моєї спини грудьми.

- Вибач, - кидає хлопець шляхом до холодильнику.

- Давай просто забудемо про це непорозуміння зранку? – обертаюся до чоловіка.

Його очі вивчають мене і тоді він киває.

- А хіба щось було? – потискає плечима хлопець.

- Нічого, - погоджуюся та ніяково переминаюся з ноги на ногу.

- Хоча почекай.

 Алекс опиняється біля мене та нахиляється над моїм вухом, його теплий подих торкається моєї вушної раковини і я важко ковтаю.

- Ти страшенно голосно хропіла, - каже мені на вухо хлопець.

Від несподіванки з мене виривається не то писк, не то хрюк. Я заливаюся сміхом та відштовхую чоловіка. Він задоволено посміхається.

- Не обманюй. Я не хроплю, - сміюся я.

- А може це був і я, - задумливо каже Алекс, постукуючи пальцем по підборіддю.

До наших носів доходить запах вже добряче засмаженого бекону. Алекс чортихається та поспішає до сковорідки. Нарізаю овочі та приправляю олією.

Напруження та ніяковість спали і ми разом сервіруємо стіл.

Всідаємося на барні стільці напроти одне одного. Беру пальцями чіпси із бекону. Прокручує в руці, розглядаючи коричневий колір. Відкушую шматочок і він кришиться на моїх губах.

- Мм, а так навіть смачніше, - задоволено кусаю ще шматочок.

Алекс бере свій практично чорний шматок бекону, але він ламається в його пальцях, не потрапивши до рота.

- Мм, - пародіює мене чоловік. – Так точно смачніше.

Посмішка не спадає з моїх губ поки ми їмо, обмінюючись коментарями з приводу їжі.

Загружаю посудомийну машину поки Алекс готує каву. Витираю руку та помічаю папку на стільниці. Та сама папка, що Хейлі передала Алексу на підпис.

- Це ж ті документи? – невимушено вказую на папку.

- Які ті документи? – не розуміє Алекс.

- Ті, що тобі потрібні були для зустрічі. Я подивлюся, можна?

Беру папку, не дочекавшись його згоди. Хлопець схвально махає головою, але потім різко підіймає голову.

- Там нічого особливого. Просто показники, - починає хлопець, але вже пізно.

Я відкрила папку. Тут один єдиний аркуш з написом від руки.

- Алекс, рятуй нашу Ліві. Вона сумна і самотня. Спеціально відправляю її до тебе аби ти зміг її вмовити. P.S. Краще аби вона цього не бачила, - в голос зачитую текст.

Підіймаю погляд на Алекса, він невпевнено всміхається.

- Так, краще б вона цього не бачила, - різко закриваю папку та кидаю її назад.

Відходжу до вітальні, але повертаюся.

- Тільки через це ти запросив мене на прогулянку з Євою? – намагаюся приховати гіркоту в голосі. – Все через Хейлі?