Глава 11

Новий тиждень приносить чергову головну біль. Я не змогла заснути в суботу і всю неділю мене картали думки, спогади.

А що як Алекс тоді підійшов? Що би було з нами зараз?

Змогла я би пробачити його?

Певно, що так.

Пам’ятаю свій стан тоді.

Я отримала професію, яка частково виконувала мою мрію. Я могла почати творити. Хоч це був не живопис, але це теж було цікаво і всі були задоволені.

Але я не відчувала тоді щастя. Робила вигляд, що я рада і все добре, але всередині мене шкребли гострі кігті туги. Туги за мріями, які вже не могли втілитися в реальність. Я закінчую коледж мистецтв у Чикаго, зі мною поруч він і перед нами відкритий весь світ.

Раптово почався дощ. Він ніби віддзеркалював мій стан. Я відкрила очі і поруч нікого. Лиш вода барабанила по картонній основі капелюха. Рука сама потягнулася до нього та стягнула вниз. Прохолодні краплі потрапляли на шкіру, волосся стало тяжчим, сукня під мантією прилипала до спини.

До мене біг розмитий силует. Роман – мій вірний друг. Посмішка з’явилася сама по собі.

- Ти намокнеш, - посміхаюся до хлопця.

- Я виглядаю дуже сексуально у мокрій білій футболці, - підморгує мені хлопець та ніжно стискає мене в обіймах.

Притискає долоню до талії та м’яко веде у танці.

- Що ти робиш? – сміюся я.

- Танцюю. Ти чуєш цю музику? – сміється хлопець, його білі зуби контрастують із засмаглою шкірою.

- Яку музику? – пирхаю я.

- Музику дощу, - проспівує хлопець і прокручує мене в повітрі.

Мій настрій миттєво кращає. Це хлопець - справжнє свято. Незчулася, як сама почала мугикати мелодію, що він наспівує.

- Ну ось. Так набагато краще. Посміхайся частіше, - Роман чмокає мене в губи та відпускає. – Вітаю, красуня.

- Дякую, - тепер моя посмішка щира.

Маленька коробочка раптово з’являється на столі переді мною. Здригаюся від несподіванки і рвучко підіймаю голову.

- Тобі просили передати, - посміхається Алекс.

- Що це? – із цікавістю кручу коробочку у руках, в ній щось торохтить.

- Відкрий, - направляє мене чоловік.

Відкриваю замочок та охаю.

- Яке чудо, - посміхаюся я.

Це кольє. Зелений бісер, кольору мого світшоту на вихідних, та рожеве сердечко посередині. Вдягаю його на шию, поправляючи волосся. Торкаюся сердечка.

- Це Єва сама зробила? – повертаюся до чоловіка.

- Джуді допомогла лише трошки.

- Передай їй велике дякую. Як вони долетіли?

- Все добре. Єва пішла у садочок. Торочила весь ранок про Анрі та Іветту.

- Іветта вже поїхала?

- Так, - Алекс сторожко оглядає мене. – А ти звідки знаєш?

- Єва говорила. – знизую плечима.

- Вона залишила в коробочці свій номер телефону, тож подякувати можеш особисто, - підморгує мені чоловік та виходить з кабінету.

Риюся в коробочці та знаходжу складений в декілька разів папірець. Дорослою рукою виведений номер телефону і маленький малюнок, який зробила Єва. По кольорам можна догадатися, що це я, Алекс та вона на роликах.

Вводжу номер в свій телефон та відкриваю камеру. Роблю фото так, аби було видно ланцюжок. На світлині я широко посміхаюся.  Надсилаю його дівчинці та відкладаю телефон.

Єва була як ковток свіжого повітря, маленька пустунка дала мені відчуття щастя та сім’ї хоч на короткий час.

Все частіше і частіше мене долають думки. Що чекає нас попереду із Люком? Яким буде наше життя?

Я готова жити і надалі нашим життя сусідів, якщо йому це потрібно на деякий час для кар’єри, але якщо нас попереду чекає більше. Сім’я.

Нам потрібно поговорити. Розставити всі крапки на і. Що він чекає від наших відносин?

Хейлі приносить мені каву.

- Я додала вершків, - дівчина розчищає стіл від паперів та опускає чашку біля мене.

Гаряча чашка залишає вологий стіл на столі. Роблю один обережний ковток

- Я трошки її перегріла, - виправдовується вона і сідає навпроти мене. – Як пройшли вихідні? Ти така свіжа.

- Свіжа? – пирхаю я.

- Так. Навіть шкіра посвітлішала. Сонячні ванни пішли тобі на користь. Ти змогла вивести Люка із своєї темниці?

- Ні, - відкидаюся у кріслі. – Царівна так і сидить у високій вежі.  Гуляла з Алексом та Євою.

- Євою? – підіймає брову Хейлі.

- Так. Його похресниця. Ми гуляли в парку, їли цукрову вату та каталися на роликах. Нічого цікавого. А як твій вікенд?

- Добре, ми були на озері і в нього вдома, - посміхається дівчина і миттєво червоніє.

- Оо, так у вас вже все було, - посміхаюся я.