Глава 10

Зранку відчуваю себе бадьоро. Спала сном без сновидінь.

Швидко приймаю душ, висушує волосся. Сьогодні мій вибір падає на широкі джинси, білий топ, смарагдову рубашку та білі кеди. Фарбую вії, трохи блиску для губ. Волосся залишаю хвилястими пасмами спадати на плечі. Беру сумочку та виходжу з кімнати. В коридорі стикаюся з Алексом. Хлопець оглядає мене та посміхається.

- Чудово виглядаєш, - підморгує хлопець.

- Дякую, - посміхаюся у відповідь.

- Ластівко, - починає хлопець.

- Алекс, давай більше не будемо дутися один на одного і почнемо спілкуватися, - пропоную я.

- Ти ж сама вирішила, що між нами нічого не може бути

- Ми не можемо постійно ігнорувати одне одного. Нам потрібно спілкуватися.

- Тож просто друзі, - простягає мені долоню Алекс.

- Друзі, - потискаю його теплу мозолисту руку.

Долоня Алекса ніжно стискає мою.

- Марта вже приготувала сніданок, - кажу, намагаючись забрати свою руку.

Алекс опускає мою долоню та ми спускаємося в кухню.

- Доброго ранку,- вітаємося з усіма.

- Доброго ранку, - посміхається Марта. – Сідайте, я подам яєчню.

- Як ви вчора повечеряли? – цікавиться мама.

- Марто, окремо дякую за тірамісу. Ми повечеряли, подивилися фільм, хтось прохропів увесь фільм, - брат поглядає на мене.

- Я не хропіла, - заперечую я.

- Макс, не обманюй сестру, - посміхається батько. – Ти просто голосно сопіла.

- Що? Який жах? – буркочу, роблячи ковток кави.

- І дякувати Алексу, що він відніс тебе в твою кімнату, - сміється батько, відрізаючи шматок яєчні.

- Олівія – доросла дівчина. Що за дитячий садочок? Якщо вона вам заважала, потрібно було розбудити. І чого саме Алекс ніс тебе? – суворо поглядає на мене мама.

- Луїзо, заспокойся. Краще розкажи про твій вечір, я очікував хоч вечері тебе застати вдома.

- Любий, - очі мами теплішають, - я з Палмер їздила на виставку прикрас. Розумієш, вона на дієті та залишитися на вечерю не захотіла, тож я мусила з нею прогулятися. А після виставки я заїхала до них, хотіла привітатися з Полем.

- На суботу в тебе немає бути ніяких планів, влаштуємо сімейний день. Я, ти, Ліві, Макс, Роман, Алекс та Марта. Ви всі вже частина нашої сім’ї. Поїдемо на пікнік до озера.

- Майкл, я обіцяла Елейн провести день у спа.

- Нічого чути не хочу, - рухом долоні тато зупиняє всі можливі заперечення, вираз обличчя стає суворим. – Твої подруги тобі вже замінили сім’ю. Коли ти проводила час із дітьми?

- Я скасую свої плани, - піджимає губи мама.

- От і чудово.

- Ми вже поїдемо, - говорить Макс.

За ним швидко встає і Алекс. Я підіймаюся так само швидко. Сумні очі Романа говорять про те як він не хоче залишатися тут сам. Я підбадьорливо посміхаюся.

- Сестричко, тебе підвезти, - обіймає мене за плечі брат.

- Ні, Наталі має приїхати. Десь вже має під‘їжджати.

Я стою на порозі. Макс прямує до своєї машини, Алекс залишається стояти поруч зі мною.

- Вибач за сніданок. Тато іноді нагадує мамі про те, що ми одна сім’я. Її вистачає на тижні так два, і вона знову біжить до подруг. Але маму ми любимо і таку яка вона є.

Алекс обіймає мене за плечі, притискає до себе.

- Може щось зміниться в суботу. Проведете день з сім’єю.

- І ти приходь, - дивлюся в карі очі хлопця.

- Ластівко, я не можу.

- В тебе є плани? – сумно запитую.

- Ні, немає. Це день вашої сім’ї, - посміхається хлопець.

- Алекс, - твердо кажу я. – Тато тебе запросив, до того ж буде Роман, тож і ти зайвим не будеш. Все. Нічого чути не хочу. Ти будеш в суботу зранку на цьому самому місці.

Алекс сміється та міцніше мене обіймає.

- Добре. Я буду.

Наталі під’їжджає до машини Макса. Йдемо з Алексом до них. Рука хлопця все ще на моїй спині. Це не залишається непоміченим. Наталі розмовляє з братом та стежить за нами.

- Доброго ранку, Оливка, - подруга цілує мене в щоку. – Алекс, і тобі доброго ранку.

Вони обмінюються посмішками. Сідаю до машини, пристібаю пасок. Наталі заводить двигун.

- Ти мені все розкажеш і негайно, - подруга прижмурює очі.

- Нічого розказувати, Нат.

- Ще вчора ти казала, який Алекс негідник, а сьогодні ви вже обіймаєтеся. Що між вами відбувається?

- Ми друзі. Вчора ми вечеряли всі разом, з Алексом була розмова. Словом Джуді та Вікторія зустрічаються.

- Вони що? – сміється дівчина. – Ліві, таке могла статися тільки з тобою. То Алекс з нею не зустрічався, а попросив сходити з ним на побачення аби ти приревнувала. Ну як малі діти. Коли ви вже перестанете грати в ці ігри.