Глава 9

На наступний ранок почуватися краще я не стала. Моя фантазія всю ніч підкидала мені дурні сни з Алексом і дівчатами. І знову його холодні відсторонені очі.

Потрібно збиратися до школи, неохоче встаю з ліжка. Змушую себе прийняти душ, заходжу в гардеробну. Час повернутися до улюбленого оверсайзу. Дістаю широкі штани і футболку з кофтинкою. Прикладаю це все до себе. З вологого волосся крапає вода на речі. Розглядаю себе у дзеркалі.

А до біса. Хочу виглядати гарно і не тільки для фіктивних хлопців, а насамперед для себе.

Закидаю штани далі в шафу, гортаю вішалки в пошуках потрібного вбрання. Обираю прямі брюки, темний гольф і сірий піджак. Доповнюю образ колготами та лоферами. Сьогодні тільки лінзи. Волосся витягую феном, роблячи об’ємну укладку, промальовую олівцем верхню повіку, густо наношу туш, рум’янами вимальовую вилиці, наношу на губи нейтральний блиск.

Оцінюю свою роботу в дзеркалі.

Чудово.

Завершаю образ маленькою сірою сумочкою.

Спускаюся в низ на сніданок.

- Доброго ранку, - вітаюся з Мартою і Максом.

- Ого. Сестричко, що за свято сьогодні?

- Яке свято? – не розумію я.

- Ти так гарно виглядаєш. Це точно свято. Тебе хтось змусив чи може ти заради когось ? – посміхається брат.

- Невже жінці потрібно гарно вдягатися тільки заради чоловіків, - пирхає Марта.

- Дійсно, - погоджуюся з жінкою. – Невже я не можу виглядати гарно для себе самої.

- Звісно можеш. Я взагалі-то пожартував, а ви на мене накинулися як гарпії, - хмуриться брат.

Проходжу біля брата, цілуючи його в щоку, сідаю на своє місце. Марта вже залила мої пластівці йогуртом.

- Дякую, Марто, - посміхаюся.

- Дуже дивно, що мені не потрібно робити дві порції. Зазвичай Алекс наче відчуває, що сьогодні у Ліві на сніданок саме пластівці. Де він?

При згадці про Алекса я напружуюся.

- В нього справи зранку. Він під’їде вже в універ, можливо вечері він заїде до нас.

Звісно в нього справи зранку після вечора з Джуді.

- Ти відвезеш мене до школи? – запитую в брата.

- Звісно. Мама казала, що Поль повернувся. Коли відновлюєте заняття?

- Ще не знаю. Напишу йому. Може після школи і зустрінемося з ним.

- Подзвониш мені. Хочу теж привітатися.

- Мені пройтись до нього двадцять хвилин від школи.

- Я все одно буду вільний. Тож дай мені знати.

- Добре, - погоджуюся я.

Завершую сніданок і поспішаю за братом в машину. Сьогодні напрочуд швидко доїжджаємо до школи, де мене вже чекає Наталі. Прощаюся з братом і поспішаю до подруги.

Нат тепло мене обіймає.

- Привіт, люба. Вибач, що я в неділю так рано поїхала. Ти ж знаєш, що від моєї мами дуже важко відмахнутися. В нас тепер одна неділя в місяць буде сімейна. Я навіть не мала змоги тобі зателефонувати чи написати. Мама забрала телефон. Як пройшов твій день?

- Привіт, - нарешті можу привітатися після її швидких вибачень та пояснень. – Насичено, дуже насичено.

- Кули ви ходили з Романом? Чи йому було дуже погано? –з глузливою посмішкою питає подруга.

- Марта напоїла його своїм особливим відваром, тож вечері він був повний сил.

- Ти до вечора знову сиділа за своєю картиною? – цікавиться дівчина.

- Майже. Але картину я закінчила.

Прикушую губу. Так хочеться розповісти подрузі про Алекса, але може краще не чіпати цю тему. Та й швидше забудеться.

- Ліві, можна запитати?

- Звісно, - посміхаюся я.

- Чого в мене таке враження, що ти щось дуже хочеш мені розказати? Що сталося?

Я глибоко вдихаю.

- Це довга розповідь.

- Так починай, - квапить мене дівчина.

- Через п’ять хвилин починається урок, а ми ще навіть не в школі.

- Чорт. Пішли, але на обіді я хочу дізнатися все.

Дівчина бере мене під руку і ми заходимо в школу.

Уроки проходять спокійно, тільки Наталі докучає мені своєю цікавістю.

- Ну хоч трошки розкажи. Хоч натякни, що сталося, - просить мене дівчина на занятті у містера Брукса.

Відповіддю подрузі служить моє шикання. Не вистачає ще накликати на себе гнів вчителя.

Тож коли закінчується урок Наталі буквально тягне мене в кафе. Ми сідаємо за свій звичний дальній столик. Не дивлячись на посміхаючогося Нейта, Наталі замовляє дві кави та салат.

- Я уважно слухаю.

- У Арчі на вечірці Алекс погодився підіграти мені знову тільки за виконання його бажання.

- Бажання? – посміхається подруга. – Поцілунок?