Глава 2

Наступного ранку як тільки можу відтягую свій вихід до школи. Я можу запізнитися. Але мені лячно. Лячно, що Алекс може бути в нашому домі як звичайно. Брат ще не поїхав, злегка розтуляю фіранку, його машина на парковці біля дому.  Сьогодні Наталі мене забрати не зможе, її машина на плановому огляді, вона приїде на таксі.

Змушую себе підійти до дверей, я вже берусь за ручку, але мене зупиняє стук в двері.

- Так, - наче здалека чую свій голос.

- Ліві, я вже виїзджаю, можу тебе підкинути, - за дверей пропонує Макс.

Я відчиняю двері і прямую за ним по сходах. Моє сердце зупиняє біг, зараз на кухні я побачу його, знову буде їсти мій сніданок. Мені соромно дивитися йому в очі. Нащо я його впустила, ще і погодилася на побачення з Томом.

Проте Алекса на кухні нема, і біля машини теж. Підходжу до машини і сідаю попереду на пасажирське місце, пристібаю пасок безпеки. Макс сідає в машину і заводе двигун.

- Ми заїдемо за Алексом?

- Ні. А що, сестричко, скучила за ним?

- Тебе що Наталі вкусила? Звісно ні, просто ви завжди разом. Що проблеми в раю?

- Алексу потрібно допомогти батьку в майстерні, він приїде на другу пару. А чого мене мала кусати твоя подруга?

Батько Алекса власник невеличкої автомайстерні. Вони не такі заможні як ми. Проте і не бідні, раз Алекс вчиться з Максом в одному університеті. Плата за навчання там не маленька.

- Бо Наталі постійно так само знущається з мене. Алекс те, Алекс це.

- Просто ти на його витівки дуже смішно реагуєш. Може він тобі подобається ? – з хитрою посмішкою питає брат.

- Ні! Звісно ні. І сьогодні я йду на побачення з Томом.

- Добре. Хто такий Том?

Він з нашої школи. І більше я тобі нічого не скажу. Ти забув нашу угоду. Ми не обговорюємо особисте життя один одного.

- О’кей.  Просто будь обережною. Якщо щось піде не так зразу набери мене, я приїду.

У відповідь я закотюю очі.

- Я просто йду в кіно. А потім додому. Ти точно як Наталі. Я вже таку інструкцію від неї прослухала.

- От і добре. Удачі в школі.

Брат швиденько обіймає мене і я виходжу з машини. Біля школи мене вже чекає Наталі.

- Привіт, подруго. Я вже тебе зачекалася.

З цими словами дівчина швидко обіймає мене і тягне в сторону шкільного подвір’я. В купці старшокласників стоїть Том, побачивши мене, залишає своїх друзів і прямує до мене.

- Привіт. Олівія. Як справи?

- Чудово. А твої?

- Теж. Наша зустріч в силі? Давай я заїду по тебе о шостій?

- Краще зустрінемось на місці. На який фільм підемо?

- Вийшов новий крутяцький бойовик. Давай на нього. Або можеш обрати сама. В прокаті зараз детектив, підліткова мелодрама, мультфільм і бойовик.

- Ліві любить детективи, - втручається в розмову подруга.

- Так. Але я хочу піти на бойовик, мелодрами мені не подобаються. До зустрічі в вечері.

Том зникає за дверима школи, а ми з Наталі прямуємо до іншого корпусу.

- Більше за сопливі мелодрами ти не переносиш тупі бойовики, де тільки б’ють пики, вбивають і займаються сексом. Але ти погодилась на побачення. Подруго, як так вийшло? Ти перечепилася, впала на клавіатуру телефону і відправила повідомлення, а видалити вже не встигла.

У відповідь я сміюсь і обганяю подругу.

- Ми спізнимось на урок. Швидше, Наталі.

Дівчина наздоганяє і ,тримаючи за плечі, змушує зупинитися.

- Ми нікуди не підемо, поки ти мені все не розкажеш. А урок у містера Брукса.

- Досить дивитися на мене цим поглядом. Нат, тобі у слідчі треба. Будь-який злочинець розкриється. Ні, я не впала на телефон, а відповіла на дзвінок свідомо і добровільно.

- Том зателефонував, а не просто скинув смс. Ого. Може ти йому дійсно подобаєшся? – задумливо розмірковує подруга.

- Ну дякую. Можливо? Дійсно? Це так ти в мене віриш, Наталі.

- Ні. Ти просто чарівна, люба. Але цей Том настирний хлопець. І ти сама погодилась на побачення? По власному бажанню? – дівчина прищурює очі, дивлячись на мене. –Але щось ти приховуєш. Я чекаю. Так в чому причина згоди? Він ж не настільки тобі подобається, тобі взагалі ніхто не подобається, ну окрім одного звісно.

- Знову ти за своє, - скидаю руки подругу і відкриваю двері свого шкафчику, беру потрібні підручники.  – Алекс змусив погодитись.

Перед моїм обличчям різко з гучним хлопком зачиняється мій шкафчик. І от я вже дивлюсь на обличчя моєї подруги. Цікавість так і ллється з її очей.

- Алекс? Що я пропустила? Що між вами було? Мені потрібні подробиці. Усі.

- Нічого не було. Він чіпляв мене як звичайно, - знизуючи плечима, промовляю я.

- Намагаюсь виглядати спокійно під поглядом подруги.

- Може він тебе поцілував і ти злякалася?