17. Потвора

Пангу вивів Гела з малого катера у трюм великого вантажного корабля. Штовхнув з рампи. Гел ледь не впав. Насмішив найманців які прийшли прийняти нових драконів.
Делка вивів пілот. До міцного чорношкірого, височенного хлопця з дредами, ставилися обережніше. Та пілот запитав із насмушкою у Делка:
- Бачиш, малий, до чого приводить пиятство.
- Пішов ти, - огризнувся Делк.
- Тільки ми працюємо із звірями, які огризаються, - хмикнув пілот.
Корабель драконоловів був величезним, Гел оглянув його, покопирсавшись у пам'яті лікаря Понгу. Вісім кілометрів у діаметрі, схожий на морського ската. Рухався повільніше, ніж обтічні кораблі. Це була космічна цитадель, гарно озброєна для захисту. Пангу кораблем дуже пишався.
Гела штовхнули в руки величезних триметрових ящерів із чотирма руками.
Пангу наказав:

- Запхайте до кліток. Починайте обробку з дрібного. Дуже пащекуватий звір.
Делк дивився на командира, чекав від нього команди. Ящери хотіли підхопити Гела, але той зник. Випав з їхніх рук трансформувавшись у чорного кота. Тільки кайданки дзенькнули коли впали на металеву палубу. Делк миттєво розламав кайданки і трансформувався у свою сталу форму, чотирирукого п'ятиметрового ящера - фета. Драконолови заціпеніли. 
Делк легко розкидав дрібніших противників. Один відбіг до ліфта, кричав:
- Перевертні! - Й чкурнув у абіну ліфта.
З протилежного балкону стріляли з лазерного пістолета, але перевертні розбіглися й зникли, один у вентиляції, другий видерся на клітку із червоним драконом. Й побіг по клітках під радісне гарчання бранців.
Драконолови натиснули на стіні кнопку тривоги, такі натискачі знаходилися у кожному ангарі де тримали драконів.
Половина великих космічних драконів були ще при пам'яті, деякі пройшли первинну обробку. Усвідомлювали хто вони й де. Не могли змінювати форму.
Делк випустив драконів з кліток. Гел розбив обшивку корабля магією. Дракони всі були космічними. Ті, які були припам'яті звільнившись відчули подих космосу, повернули собі здатність до магії.  Забрали своїх постраждалих товаришів й полетіли. Вони знали, як повернути своїм побратимам розум. 
Гел, магічним імпульсом, зупинив двигун на кораблі. Делк внутрішнім зором переглядав відсіки один за одним.
Хтось із найманців добігли до рятувальних човнів. Частина команди, персоналу лабораторії й наглядачів драконопарку, заховалися в укріпленому відсіку лабораторних досліджень.
Професор Нідіус накинувся на Пангу з криками: 
- Кого ви, чорт забирай, привезли?!!
Пангу здивовано глянув на Професора. Невисокий, голомозий, заражений ДНК, обличчя неприємне, зморшкувате. Професор шукав можливість прибрати смертоносну молекулу зі свого організму, але коли втік з Гнізда від свого безсмертного вчителя втратив усі шанси самостійно впоратися з проблемою старості. Нідіус вірив що йому може допомогти кров дракона, але дослідження численних зразків (як він їх називав) нічого не дали. Тільки запитання без відповідей. 
Гроші він заробляв завдяки тому, що продавав драконів, яким вводив чіп послуху - відновлений колись магом Ліаром, стародавній артефакт.
Той чіп називався короною Гілена. Дракони думали що секрет цього пристрою давно загубився.
- Ти можеш дати класифікацію тому дракону, якого ти сюди притягнув!!!? – продовжував кричати професор.
- Чого ви кричите. Дрібний - тридцятиметровий, чорний, крилатий. Їх взагалі два. Другий стометровий зелений, теж крилатий, - Пангу не відчував своєї провини. Сказали привозити драконів він привозив, і відвозив і купував і продавав і добре заробляв на професорському винаході.
Непорозуміння  вийшло, щось не те притягнув на корабель. Так усе можна виправити, зараз найманці пристрелять тих здичавілих тварин. Шістнадцять звірюк втекли, наловлять нових. Чого кричати. От пробоїна, то проблема.
Усі, хто ховався у лабораторії, почули голос капітана по гучній:
- Двигун заклинило. Над нами чорний корабель. На зв'язок вийшов якийсь лікар Коре. Просить виконати розмінування.
- Та пошліть його, - сердито відповів Пангу, - Увімкніть посилений захист! Невже дарма ми стільки тестолів на озброєння витратили, шмальнемо з усіх гармат. 
- Нічого не працює, силове поле гасне, скоро порожнеча нас розплющить, а той корабель тримає нас у прицілі, - заперечив капітан.
- То підірвіть його до біса! – уже крикнув професор.
- Вже намагався, - на подив спокійно відповідав капітан, - Атака не ефективна. Лікар Коре попередив, що якщо за годину не почнуться роботи з розмінування планети, він почне нам розбирати борт, - додав капітан.
- Чорт забирай! — розлютився Пангу. - Капітан, передайте лікареві Коре що канал для вильоту розчищено, він може прийти на наш борт і забрати свого клятого дракона, а ми розмінуємо цю чортову планету, Що! - Пангу прослухав доповідь командира найманців, - повторіть! Що? Дві звірюки загнали вас у трюм і закрили? За що я вам плачу виродки? - і до професора, - Ті перевертні зачистили наш корабель.
- Повторіть ваше розпорядження доктор Пангу, - уточнював капітан.
- Передайте, нехай прилетить на наш корабель і забере цю тварюку до біса! - останні слова пролунали на підвищено істеричній ноті
- Чорний дракон кажете? - і професор засміявся, - Чорний тридцятиметровий дракон? Дрібний? Ви говорили, - у професора почалася істерика, - Ви ідіот, лікарю!
Пангу збентежено подивився на професора, вимагаючи пояснень.
– Цей дракон Райтук! Я вас попереджав, що якщо такого побачите, не наближайтеся до цього монстра! Як відчував! Чому світ такий малий! - із розпачем вигукнув Налув.
- Та, чому одразу Райтук, - здивувався Пангу, - Ви ж казали, що він у вашому Гнізді живе.
Корабель здригнувся, почувся приглушений гуркіт.
– Гранати. Будемо довго лагодитись, — сумно мовив Пангу.
Вентиляційні грати випали, з вентиляційної шахти вистрибнув чорний кіт з великими гострими вухами і жовтими очима, які здавались зміїними.
Летос пришвартувався до величезного корабля і лікар Коре з усмішкою переможця зайшов на борт. Його супроводжував космонавт Ден.
Чорний кіт трансформувався у людську форму. Посміхнувся і ввічливо привітався, йдучі до дверей, щоб її відкрити:
- І знову привіт лікарю.
Пангу почав стріляти у дракона. Гел не звертав уваги на кулі, різко відчинив двері і у іншу мить опинився поруч із драконоловом, висмикнув з його руки пістолет, ніби у дитини брязкальце забрав. Панґу спробував його вдарити і раптово відлетів до стіни вдарився головою й спиною, сповз на підлогу. Гел подивився на нього зітхнув:
- Який невгамовний гівнюк.
Люди у лаболаторії намагалися навіть не дихати, наче сподівалися що дракон їх не побачить. Прийшов Делк у формі здоровезного ящера.
Професор поспіхом заговорив:
- Панове дракони, за вами прилетів ваш друг, чи не хотіли б ви вибачитися, і покинути наш корабель.
– Що? - здивовано перепитав Гел, уважно глянув на незнайомого йому вченого.
- Я перепрошую, - голос професора почав тремтіти. Він бачив Райтук не налаштований на мирні перемовини.
Делк стояв біля входу у лаболаторію, склав на животі нижні руки і й у верхніх тримав  пістолет Пангу який підібрав з підлоги.
Професор ніяк не міг відкинути дурне питання, що засіло у його голові "Навіщо дракону зброя?" продавжив белькотіти:
- Вийшло непорозуміння, вас привезли сюди помилково, я дуже прошу вас обох залишити наш корабель і ми всі забудемо цей інцидент і шкоду, яку ви тут завдали, - професор наче намагався заговорити ікла драконам.
Делк засміявся. Гел хмикнув:
- Професоре, для чого ви тягнете час? На що сподіваєтесь. На ваш катер із групою найманців? Він не прилетить. Ми йому двигун вибили, вашим найманцям тепер самим допомога потрібна?
Пангу продихався, простогнав благально
- Та застреліть ви цю тварюку хто-небудь, - Підхопився хитаючись вихопив із кобури одного з найманців лазер.
Гел глянув на Делка. Фет вистрілив у голову лікаря Пангу з його ж пістолате. Пангу впав наче шафа, рівно на спину, з кульового отвору посеред лоба текла кров. Делк запитав: 
- Хто ще хоче постріляти?
Ящери, доглядачі та помічники професора, й навіть найманці, втиснулися в стіни. Гел запропонував:
- Киньте вашу зброю вперед, щоб більше не було несподіванок.
У відсік зайшов лікар Коре й Ден. 
На великому кораблі майже у всіх відсіках вже не було повітря. Лабораторний модуль і модуль керування працювали у автономному режимі, як окремі кораблі. 
Лікар Коре і Ден скористалися генераторами силового поля і невеликими перетворювачами для повітря. Старий космонавт не затишно почувався без скафандра у безповітряному просторі наче голим на снігу. Лікар Коре побачив труп Пангу, мовив:
- Лікарській справі добре не навчився, і у драконах не розібрався, так і помер дурнем.
Гел хмикнув.
Професор ошелешено дивився на мертвого Пангу, наче повірити не міг що усе так може скінчитися. Боявся підняти на Гела очі.
Гел увімкнув гучний зв'язок і мовив до капітана:
- Пане капітане, умови залишаються початковими, ваші мінери розмінують планету і мій крейсер розблокує ваш двигун.
- Я з терористами переговори не веду, - почулося у відповідь.
- Ще один дурень, - мовив Коре.
Ден почував себе на цьому чужому кораблі, ніби сон дивний бачив. Чи як у фільмі.
- Не ускладнюєйте ситуацію капітане, - мовив Гел, - У мене тут заручники. Одного вже ми вбили. Кого наступного? Ліквідуємо техперсонал по одному? Чи одразу професора? Певне вашого професора. Я просканував йому мозок, мені не подобаються його дослідження.
- Група мінерів вирушила на розмінування, - сердито мовив капітан, - Якщо ви вб'єте професора, я відстикую рубку управління, й активую ліквідацію усіх модулів корабля.
- Які нахабні пірати, - посміхнувся Делк.
Гел спіймав телепатичне повідомлення від Джарека, що мінери справді почали розмінування. 
- Капітане, ви можете відстикуватися від основного корпусу, - запропонував чорний дракон, і тихіше до лікаря Коре, - Забирай Дена, йдіть на Летос. Готуйтеся взяти лаболаторію на буксир.  Джареку від'єднай цей модуль. Летосе, ти можеш керувати цим старим лайном?
- Так, - почувся тихий хлопчачий голос бортового комп'ютера, - прийняв.
- Навіщо нам лаболаторія? - запитав старий космонавт.
- Евакуювати людей з підземелля, - відповів Гел. 
- Ви порушуєте домовленості! - обурився капітан корабля пірата. 
- Аж ніяк, я обіцяв відпустити вцілілих. Їх зараз приведуть до вас.
Делк взявся супроводжувати людей із лаболаторії до керувального модуля. 
- Я мушу забрати дещо з лаболаторії, - професор Налув кинувся у бік кабінета, Райтук вхопив його за комір сірого комбінезона:
- Усе що є тут, залишиться тут. Досить ваших експериментів, я знищу кляту корону!
- Допоможи мені, я знаю ти можеш врятувати мене, - несподівано попросив професор, благально склав руки.
- Не можу, ви самі вигадали це, й усе людство у найближчих двадцяти галактиках мутувало. Я вже нічого з тим не зроблю. Йдіть професоре ще раз зустріну вб'ю.
Професор відсахнувся, відступив декілька кроків назад, розвернувся й поспішив за Делком бурмочучи:
- Потвора.