16. Драконолови

Пангу зауважив здивовані й обурені погляди людей, які зупинялися побачивши свого улюбленця у кайданках. Гела встигли полюбити у цьому стародавньому музеї-храмі, люди не розуміли що відбувається. Запитували у Пангу. Той лише кинув на руки Гела куртку, щоб приховати кайданки.
Хотів збрехати, що мовляв це - дракон, злочинець. Чого злочинець? Бо дракон. Чи взагалі звинуватити Гела у катастрофі на планеті. Та за спиною стояв Коре й якщо цей брудний натовп вирішить відбити своє звірятко у Пангу й двох його охоронців, то загинуть усі. Лікар Пангу добре знав значення слів, а особливо коли треба мовчати. Поспішав залишити древній храм. Він втомився від запаху смерті та медикаментів, хотів повернутися на свій корабель, прийняти душ змити з себе сморід переодягнутися в чисте й напитися.
Пройшовши шлюз Пангу грубо заштовхав дракона у люк малого планетарного катера. Гел не втримався на ногах і впав на коліна на рампі. Його підхопили драконолови заягли до борту, кинули у куток з контейнерами .
Там сидів молодий хлопець із чорною лискучою шкірою, його довге волосся закручене у дреди й прикрашене срібними бусинками, на скронях красиві білі татуювання.
Гел практично впав на чорношкірого хлопця, той спробував пом'якшити падіння, підставивши руки заковані у залізні кайданки.
Пангу простежив за обома бранцями, помітив усмішки, ледь помітні, але зовсім не властиві людям, які потрапили в небезпечну ситуацію. Заспокоював себе що дракони це не люди, у них немає почуттів.
- Командир? - здивовано прошепотів Делк.
- Я змінився за п'ятдесят днів? - хмикнув Гел, й спитав, - Ти що тут робиш?
- Мабуть, те що і ти, - широко посміхнувся Делк.
- Я хочу подивитися, хто там такий щедрий, драконів продає, - посміхнувся Гел.
- І мені це здалося цікавим, - відповів Делк.
Пангу слідкував за драконами. Мовив до пілота:
- Таке враження що вони знайомі. Потрібно буде їх у різних клітках посадити.
- Це звірі, які вдають людей, без господарів вони не можуть діяти, - відповів із зневагою пілот.
- Маю надію ми зможемо їх змусити підкоритися, - Пангу б дуже хотів побачити лікаря Коре у кайданках поруч із драконами, й добре його допитати.
- Навіщо нам їхня покора, - знизав плечима помічник, - Обробимо, як завжди, вони самі себе не впізнають.
- Чи може їх професору віддати? - мстиво усміхнувся лікар.
- Професора цікавлять великі тварюки. А цей новенький, ти казав, тридцять метрів, зовсім дрібний. Здешевили ми з цією планетою.
- Здається ви перестаралися. Там вже нема з кого гроші збивати. Я попереджав щоб ти їм магічних мін не продавав разом із гравітаційними. Бачиш як вийшло навіть витрати на матеріали не окупилися.
- То ми вигідно продали самі міни, - хмикнув пілот.
- Але раніше ми більше заробляли на шантажі. Дограємося якщо співтовариство розслідування проведе?
- Та що вони знайдуть? - обурився пілот, - липові фірми? Та плюнь. Чого ти тоді того лікаря не послухав, взяв би з нього платню, він же пропонував. А ти вчепився - дракона, тобі подавай. Ми на такому дрібному багато не заробимо і професору він не потрібен. Он ще одне дрібоття даром на космодромі підібрали. 
- Чому, - визвірився Пангу, - Тому що той чорний корабель там висить. Добре хоч дракона забрали.
- Так, - злагоднішав пілот, - я забув про ту холєру.
Гелл чув розмови, думки, наміри і розумів що коли він потрапить на ту базу, де "обробляють" драконів роботи там буде багато. Делк з ним цілком погоджувався. Прошипів:
- Аж ікла чухаються…
Згадка про професора Гела зацікавила. Та не любив він подібних дослідників з певного часу.
Делк шепотів:
- Після війни Гнізда багато всяких мардуківських вчених повтікало.  
- Я про те й думаю, - погодився Гел.
- Заткніть писки, тварюки, чи вам заклеїти ваші роти! - Крикнув Пангу й кинув у бік драконів якусь коробку з інструментами. Коробка розкрилася, інструменти розлетілися навсебіч.
- Пангу! Трясця! Не влаштовуй тут безлад! - вигукнув Пілот, - Набридли! Все заходимо у трюм. Дякую усім пасажирам що відвідали нашу космічну лінію транспорту.
Драконолови найманці розсміялися.