7. Дракон на борту

Дену було не затишно у головній рубці керування поруч із драконом.

Космонавт із Рити сів у крісло зв'язківця подалі від капітанського, йому хотілося втекти до кают-компанії. Потайки розглядацю неймовірно красиву істоту. Ден не міг повірити що людина може трансформуватися у дракона. Цікаво було б подивитися.

- Вони хоч підняли корабель у космос? - запитав Гел у Джарека.

- Так, у них капітан розумний, сказав що ризикувати командою й кораблем він не дозволить й підняв корабель на орбіту, - проекція Джарека сиділа у кріслі штурмана.

- Капітан у них розумний, Та Ру його слухається, - усміхнувся дракон, Ден побачив видовженні ікла.

Дракон сидів у капітанському кріслі закинувши босі ноги на пульт керування, що дозволялося на Джареку тільки йому та його названій сестрі. У легкому полотняному чорному костюмі, з розпущеним волоссям. А босими мабуть на Джарек ходили всі. Лайн вже звик, хоча сам за звичкою ходив у шкарпетках.

- Вона тобі сподобалась? - запитав Джарек з люблячою усмішкою розглядаючи Гела немов древній дракон був його творінням, а не навпаки.

- Сподобалась, вона розумна, - відповів Гел.

На зв'язок вийшов представник Ради на великому моніторі реред капітанським кріслом виникло зображення худорлявого ен-каста з довгим білим прямим волоссям у світло-сірому одязі:

- Ми у палаці. Тут усе так закрито від людей, що проблем з інформацією не виникне. Але найстарший з правлячих батьків отруїв себе не врятували. Середній утік - шукаємо. А молодшого ми зачинили поки у підвалі. Сім'ї поки не чіпали, вивчаємо.

- Ніру знайдіть того жерця, він небезпечний, - мовив Гел.

Ен-каст Ніру посміхнувся:

- Він заховався десь у місті, наш спеціаліст зчитує інформацію з пана Ірото, той навіть нічого не приховує, розповідає про усі криївки, просить не бити.

- Ви самі знаєте що довіряти словам цих людей не можна, брешуть як дихають, - усміхнувся Гел, - я вам вдячний. Успіхів. Ми вирушаємо.

- Удачі, - посміхнувся Ніру, - звіти надішлю на запит. Якщо вам буде цікаво.

- Ви ж знаєте Ніру, я не бюрократ, але якщо виникнуть ускладнення, я хотів би знати.

Ден розглядав людину на екрані, не відразу усвідомив, що то теж інопланетянин з дуже далекого світу. Це було дивовижно, цей швидкий зв'язок з різними планетами. Почув запитання Гела:

- Дене. Агов механіку Джарека, я ти ставишся до випивки?

Космонавт із Рити навіть підскочив від несподіванки. Джарек засміявся:

- Здається мій механік тебе боїться.

- Чому, - хмикнув Гел, - Він лише неохоче ділить тебе зі мною.

Джарек здивовано подивився на свого механіка. Ден обурився:

- Я лише не звик до представників інших світів і драконів, прошу припинити читати мої думки.

- Добре, не буду, - пообіцяв корабель.

- Там ще щось залишилося у трюмах?

- Хто б те все міг випити, - посміхнувся Джарек. – Зараз роботи принесуть. Ну що летимо на Діку?

- Летимо на Діку, - погодився Гел, і знову глянув на Дена який сидів у кріслі зв'язківця, - пити будеш?

- Так, але тільки не беркг, я від нього швидко засинаю.

- Зрозуміло, - погодився Гел, - беркг міцний, - і запитав несподівано, - як це літати на східчастих ракетах у космос? Які відчуття?

- Наче потрапив у центрифугу під прес, - відповів Ден, - голосно важко, але коли ракета опиняється поза атмосферою у невагомості настає така тиша, а за ілюмінаторами така нескінченність що хочеться плакати від захвату.

Гел усміхнувся, наче був звичайним юнаком із космічної академії, й лише мріяв про космос, мовив:

- Треба спробувати.

- У нас є туристичні вильоти, Я міг би для вас замовити такий політ, але це не Джарек це залізна коробка насаджена на вибухівку.

- Небезпечно й цікаво, але ж ви не загинули, скільки раз ви літали у космос у тій коробці?

- Я вже не рахував, - відповів Ден, - то була моя робота. Так я не загинув. Та ледь не помер у відкритому космосі, Джарек мене врятував.

Сірий робот влетів у рубку розвернувся у столик біля капітанського крісла у якому сидів Гел. Ден підсів ближче, у крісло штурмана. Джарек сидів у своєму кріслі підібгавши ноги дивився у простір як його тіло-корабель розвертається вислизає з системи й набирає швидкість.

Ден подивився на великі монітори, завмер зачарований видовищем. Він так багато часу провів у космосі, тільки усвідомив, що це його перші справжні польоти.

Та він літав усе своє життя за межі своєї планети. Важкі навантаження пекельний шум, тремтіння корпусу. Голос диспетчера, що чітко віддає команди, завжди так урочисто, так звично завчено. Старт, швартування до космічної бази на орбіті. Але завжди на орбіті. Під знайомими зірками. І ось він вже побував біля двох таких далеких планет, що навіть зірку не впізнав би. Щойно на екрані він бачив планету, за мить навколо космічна пустка. Ден відчув, що Гел на нього дивиться.