3. Рай для загиблих космонавтів

Ден прокинувся. Почув гул. Гул приємний, теплий, ледь чутний. Рітієць боявся розплющити очі. А якщо він знову побачить зірки й вже недосяжну Риту крізь скло космічного шолома. Краще вже біла кімната і той хлопчик який вміє так гарно вигадувати. 

Отже, коли він розплющить очі він побачить сірі стіни каюти. Стіни його власної каюти на дивовижному космічному кораблі.

Наважився відкрити очі й побачив сіру стелю, повернув голову на бік, там чорний ілюмінатор на всю стіну. Це ж яка безпечність такі ілюмінатори на космічному кораблі! А якщо метеорит, чи астероїд? На таких швидкостях не відведеш корабель у бік і швидко не зупинишся.

За ілюмінатором темінь космічного простору і слабке мерехтіння, яке ймовірно випромінює сам корабель.

Ден підвівся, озирнувся, помацав ілюмінатор, теплий і навіть м'який, пружній, а стіни тверді. Провів рукою по сірій поверхні, частина стіни виявилася екраном. Екран засвітився, на ньому також космос. На чорному полотні з веселкою різноколірних туманностей виблискували зірки. Одна дуже вже швидко наближалася. Ден побачив  уламки темних планет, які оберталися навколо цієї білої величезної зірки. Знову подивився в ілюмінатор, там зірки не було, може зірка з іншого боку, чи екран  показує те, що попереду корабля. Мозок відмовлявся усе те сприймати чи аналізувати.

Згадав що йому пропонували прийняти душ. Ден місяць жив на орбіті, душ у невагомості прийняти складно. Зняв з себе м'який костюм космонавта, зайшов у душову кабіну, став у невелику ванну з прозорого матеріалу, ніяких кранів чи натискачів.

- Я хочу душ, — прошепотів.

Душову кабінку заблокувало прозорими дверцятами, полилася на голову тепла вода. - А мило, — Ден озирнувся, але мила не знайшов, — немає, шкода. Ну все тоді досить. Вода припинила литися, подув легкий теплий вітер, висушив мокре тіло, — неймовірно, — вже посміхався космонавт. Вийшов, вдягнувся у чистий, чорний полотняний костюм, нічого космічного у цьому одязі не було, тканина м'яка еластична, на штанах шнурівка. І чому чорний, дивно сірі стіни, чорна форма.

- А ти часом не піратський корабель? - з посмішкою запитав Ден у корабля. Адже відчував що корабель стежить за ним, чи камери у стінах чи ще якесь невідоме космонавту обладнання, цікаво у тому розібратися. І корабель справді відповів:

- Колись, дуже давно, на початку свого існування, був піратським, — хлопчача фігурка з'явилася немов зі світла.

- А тепер? - Ден вже навіть не здивувався, здається почав звикати.

- Тепер я військовий крейсер, — відповів Джарек, з гордістю задерши хлоп'яче підборіддя, — я флагман флоту тисячі кораблів. Насправді їх і три тисячі і я старший.

- Справді? - хитро примружив очі Ден.

Корабель пирхнув:

- Я не запрограмований брехати й мені подобається, що ти вражений.

- Вражений? Я не можу собі такого уявити, — відповів старий космонавт.

- Тобі сподобається моя рубка. Йдемо, — Джарек відкрив двері каюти, запрошуючи гостя прогулятися палубою.

- Але я босий, — розгубився Ден, — черевиків не знайдеться? Бо у мене були тільки мої космічні шкарпетки. А де мій скафандр?

- Скафандр у мене на складі. І той поламаний ранець і навіть шапочка, — усміхнувся Джарек.

- Шапочка необхідна, — запевнив космонавт.

- Потім підберемо тобі черевики, але по мені не ходять у взутті, — пояснив корабель.

Ден вдягнув шкарпетки, хоча палуба була теплою:

- Дивно, я йду по величезному космічному кораблю, йду ногами, як по землі.

- Хочеш політати? - сміявся корабель.

- Ні, я вже налітався, мені подобається ходити, — поспіхом відповів космонавт. Надіявся що Джарек заради жарту не вимкне гравітацію.

Вхід до головної рубки на тому ярусі де знаходився медичний відсік і каюта космонавта. До головної рубки вели широкі двері висотою метрів п'ять. Відчинені. Космонавт озирнувся, вперше усвідомив що стеля на кораблі скрізь така височенна:

- А навіщо таке усе велике?

- У моїй команді різні істоти. І по три метри заввишки хлопці, а бувають гості п'ять метрів, але вище стелі вирішили не робити, — пояснював корабель.

- А якщо будуть гості шість метрів? - вже жартував космонавт.

- Доведеться їм пристосовуватись, щоб не битися головами у мою стелю, — усміхався Джарек. Джарек пропустив Дена у рубку, — поселю їх між ребрами, там місця усім вистачить.

Космонавт увійшов до рубки, вона була метрів зо тридцять при вході. Далі стінки утворювали півколо. Півколом величезні ілюмінатори, заходили на стелю і закінчувалися на пульті, що був суцільним по півколу лобового ілюмінатора, нагадував нахилений стіл з комп'ютерами. різноколірні монітори, безліч кнопок, маленьких маніпуляторів, кольорових маячків. У рубці напівтемно і ці маленькі вогники й великі екрани світилися створювали чарівне враження. Світло спалахнуло, але лобове скло не відбивало рубку, воно показувало космос, і ту зірку, світло якої гасили фільтри. Біля зірки плавали шматки космічної матерії.

- Ілюмінатори у тебе не як у військового корабля, — сказав приголомшений космонавт.