2. Джарек

Ден, отямився, розплющив очі, побачив білу стелю, подивився набік, навколо усе було біле: білі стіни, білі кулі під стіною, біла підлога. Старий космонавт на мить навіть подумав, що помер. Та підняв руку, ось вона рука, смаглява міцна з вузлуватими пальцями. Поворушив пальцями ніг дивлячись на тонку ковдру. Ковдра ворухнулася. Сів. У голові паморочилося, нудило, як під час польоту у відкритому космосі, коли його закрутило й понесло. 

Прагматичний розум старого космонавта шукав пояснення. Певно він помирає, у нього почалися галюцинації від нестачі кисню. Ліжко, на якому він лежав, повторило його рух, трансформувалося у крісло. Лен нахилився, щоб роздивитися опору цього дивного, ліжка трансформера яке висіло у повітрі, та у галюцинаціях таке можливо. Ден любив фантастику і навіть сам пробував писати. Розмріявся, ось і ввижається ліжко без ніжок. Підстрибнув на ліжку, воно ледь хитнулося. Ден знову схопився за голову, дивуючись чому його продовжує нудити, на додачу з'явилося відчуття голоду. 

Частина стіни відійшла у бік. До білої кімнати увійшов хлопчик років чотирнадцяти. Неймовірно гарне дитя дивилося на космонавта великими зеленими очима. Золоте хвилясте, довге волосся, зібрано у пухнастий хвостик. Одягнений хлопчик був у сіру полотняну сорочку вільного крою і полотняні прості штани. Лен остаточно вирішив, що він помер, а хлопчик мешканець того, іншого, потойбічного світу. Люди не бувають такими гарними.

- Ви не померли, - запевнив хлопчик, й усміхнувся, простягнув руку привітатися, - мене звуть Джарек, а вас?

- Ден, - старий космонавт потиснув тендітну теплу руку дитини, - все це галюцинація?

- Ні, це не галюцинація, - мовив Джарек, - ви хочете їсти, Ден? Я приготував вам суп.

До кімнати залетіла сіра куля діаметром сантиметрів сорок, така як ті, що висіли під стіною білої кімнати. Сіра куля розгорнулася у столик, на якому стояла глибока дерев'яна тарілка з супом і дерев'яна чашка з гарячим напоєм.

- Спробуйте це смачно, - запропонував хлопчик.

Одна з білих кульок вилетіла на центр кімнати та трансформувався у крісло. Хлопчик, на ім'я Джарек сів у нього з ногами, спершись ліктем у підлокітник, а долонею підпер гостре підборіддя.

Суп пахнув сиром і овочами.

Хлопчик дивився на гостя, так немов бачив і його думки та спогади. Ден навіть відчув, що з нього можуть так витягнути всю секретну інформацію. Невже фантазери з його рідної планети праві що є істоти з потойбіччя, які крадуть спогади та знання, але навіщо їм пенсіонер, хоч і космонавт? 

Ден взяв ложку спробував суп, дійсно смачно. Жадібно з'їв усе, нудота пройшла. У дерев'яній чашці був міцний чай, солодкий, пахнув травами. Все ніби навіть добре, але питання залишилися, якщо він не помер і галюцинація каже що вона не галюцинація, то де він?

- Я де, - запитав старий космонавт у хлопчика.

- На космічному кораблі, - відповів Джарек.

- На кораблі? - здивувався Ден, але сам собі заперечив, - у нас немає космічних кораблів, тільки ракети та станції на орбіті. Ви говорите ритянською, я повинен знати на якому я кораблі.

- На космічному, - усміхнувся хлопчик, - тільки не нервуйся. Ви вмирали у космосі, я вас забрав.

- А мова?

- Я зісканував вашу свідомість, - хлопчик поводився як дорослий, і очі у нього були неймовірно розумними та сумними.

- Але ви можете повернути мене додому? - Ден озирнувся навсібіч, розгублено стискав кухоль із чаєм.

- Може вам щось міцніше налити? - стурбовано запитав Джарек, спостерігаючи як змінюється вираз обличчя рітійця.

- Ви можете повернути мене додому? - з відчаєм запитав Ден.

- Можу, але через рік, - відповів Джарек, - я вже за десять галактик від вашої планети й мене терміново викликав перший помічник капітана, він знову влип кудись, просить допомогти. Ну ніяк зараз.  А вам дуже додому потрібно?

- Потрібно, дуже, - запевнив старий космонавт, але з сумнівом озирнувся, - точно повернете через рік?

- Рік чи два, але поверну, - пообіцяв хлопчик.

- А де старші прибульці? - запитав Ден.

- Прибулець тут ви, - нагадав Джарек. - немає інших. Підемо, я покажу вам вашу каюту і рубку, через годину будемо проходити наступний підпросторовий канал, це гарне видовище.

Ден слухняно поставив кухоль на столик, столик згорнувся у сіру кулю і вилетів з білої кімнати. Космонавт підвівся, трішки у голові паморочилося, але це мало скоро минути.

- Як то ти один? - дивувався старий рітієць, - хто ж керує цією тарілкою?

- Це не тарілка, - навіть образився хлопчик, - швидше голка.

- Але ж якщо ми летимо рятувати першого помічника капітана, то повинен бути й сам капітан?

- Я розігнав команду, - пояснив Джарек, - по домівках, відпочивати. Я теж хочу іноді відпочити від усіх, хоча тепер сумую. З ними весело.

- З ким? - не міг зрозуміти спантеличений Ден.

- З моєю командою, - засумував хлопчик.

- Стій, - старий космонавт спантеличено перепитав, - ти розігнав команду, отже ти капітан? Але як?