Політ Душі
Нічне прощання
Трави пошепки кричали,
Місяць плакав за вікном.
І чому я вся в печалі,
Чи тобі не все одно?
Ми з тобою, як чужії
І між нами сотні миль.
Але далі в ночі синій
Чую я, як ти любив.
Чи то все було між нами,
Чи привидилось мені,
Та відчула я кайдани,
Що стиснулись на руці.
А ти знаєш, так, між іншим,
То мені вже не болить.
Стала на п'ять років вище
І змогла тебе простить.
Все іде, і все минає
Котиться за роком рік.
Я тебе вже не впізнаю,
Якщо прийдеш на поріг.
Ти іди своєю стежкой,
Не вертайся, не проси.
І у вечір цей осінній
Я благаю - відпусти!
Трави тихо мирно спали.
Сяяв місяць за вікном.
Нитку зв'язану порвали,
Та й пішла своїм шляхом
***
Альманах "Фантазія", видавництво "Лілія", 2025р
#1568 в Різне
#284 в Поезія
#195 в Не художня література
Відредаговано: 30.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
