5

Яковлєв вийшов на пустинне подвір'я. Хоч і запала тиша, все ж більшість вікон гуртожитку світилося хоч і погано, але все ж освітлювало подвір'я. Під вікнами першого поверху на лавочці виднілась одинока фігура. По червоній цятці від сигари Василь здогадався, що це професор. Коли Яковлєв підійшов ближче той запропонував компанію. Яковлєв присів біля професора. Від запропонованої сигари, відмовився. Спочатку розмова в них не клеїлась. Григорій Опанасович, так звали професора, сам поступово втягнув Василя у розмову. Спочатку повів розмову про рідних, а потім тема для продовження розмови знайшлась сама по собі. Григорій Опанасович добре розумівся у зорях. Яковлєву цікаво було почути багато нового про те на, що він не звертав особливої уваги. Скільки легенд, приказок, та й просто цікавих історій знав професор про зорі. Виявилось, що з дитинства він захоплювався астрономією, і мріяв стати астрономом.

Мерехтливість зоряного неба так приваблювала його, що він і дня не міг прожити, щоб не спостерігати за зорями. Довго вдивлявся в небо, з захопленням читав книги про зорі й зоряні подорожі. Спочатку спостереження вів за допомогою підзорної труби, або бінокля. А з часом йому вдалось самостійно зібрати невеличкий телескоп. Тепер він проводив в спостереженнях дуже багато часу. Спочатку це захоплення не викликало занепокоєння рідних. Але час ішов, а хлопець все глибше втягувався у своє захоплення. Тому батько серйозно взявся за сина. Як він казав астрономія, це не професія, треба здобувати освіту, і хорошу професію. На деякий час довелося відмовитись від свого захоплення, а як згодом виявилось і назавжди. Григорій Опанасович почав підготовку до вступу в будівельний інститут.

Але тут, хитрість Григорія Опанасовича і деякі вибрики долі, зробили свою справу. Григорій Опанасович не потрапив до будівельного, але й не потрапив і до астрономічного. Він вступив до авіабудівного. Так скерований долею він став будівником, але не будинків, а літаків. Пілотом він не міг бути, не проходив по здоров'ю, але міг будувати для тих хто туди міг дістатись. Обман дуже швидко розкрили й в сім'ї, назрівав великий скандал. Настав день екзекуції, але все змінилося, коли по радіо передали про перший політ людини в космос. Вся країна раділа. І злість батька враз перемінилась на милість. Авіаконструктор це теж професія, і до всього ще й сильно потрібна. Хто і чим захищати здобутки соціалізму буде?

Ось так негадано не жадано, Григорій Опанасович став конструктором літаків. І все ж, він трохи прогадав. Можна було стати й конструктором космічних кораблів, але тут він чи то схибив, чи можливо долі так потрібно було, щоб він став саме конструктором літаків. І це лиш здається, що все добре в конструкторів. В них теж бувають і  перемоги, і невдачі та ще такі, що страшно й подумати. Кожна нова модель – це і хвилювання, і чекання кінця іспиту. А це, ох як відбивається на здоров'ї. І не одна нервова клітина загине перш ніж літак дійде до кінця. Але тоді свято перемоги перевершує всі ті негаразди, що були.

Вперше вдалося зібрати в одній моделі все – і економний двигун, новітній метал, і найновітніші розробки електроніки й ще багато різних новинок. Якщо випробовування пройдуть вдало, то є надія, що крім дослідницької моделі вони зможуть почати розробки не лише військових варіантів, а й пасажирських. Це буде прорив в авіації. Це велика удача в житті Григорія Опанасовича.

Випробування переходило в новий етап. Перед завершальними випробуваннями їх примусили пройти додаткову медкомісію. Перш ніж починати такі випробування, потрібно було впевнитись в спроможності пілотів до надзвичайних навантажень. І хоч Василь був в доброму самопочутті, йому довелося пройти перевірку, щоб інші впевнились в його готовності. І коли вони були над полігоном, він зрозумів чому була перевірка. Вони повинні були розігнати літак до можливої швидкості, щоб перевірити двигун. Це було важкеньке випробування. Літак легко і швидко набирав потрібну швидкість. Робота двигуна не викликала сумнівів в його можливостях. Це відчув на собі і Яковлєв. Але поки довгих навантажень не дозволяли. Тільки вони набрали потрібну швидкість, як з центру керування давали команду повернутись у звичний ритм з поверненням на аеродром.

Після приземлення Василь сидів в кабіні, не поспішаючи покидати своє місце, хоч і бачив, як внизу на нього чекав механік з журналом у руці. Але вони з механіком давно працюють разом і той добре знав звички Яковлєва. Для Степана після такого польоту досить вибратись з кабіни й розім’ятись, розмахуючи руками, і присідаючи. А Василеві, щоб заспокоїтись і повернути сили потрібно посидіти кілька хвилин в кабіні літака. Тому механік чекав Яковлєва внизу. На кінець Василь відстебнув ремені спустився по драбинці. Підписуючи акт здачі, Яковлєв помітив, як до літака підкотили дивний апарат, і помічник професора в фартуху, гумових  рукавичках, з маскою на голові, забрався на крило літака. Василь мало не впав зі сміху, коли помічник в дивному одязі почав повзати по крилу літака. Пізніше він довідався, що це був апарат для виявлення дефектів в металі.

Після перевірок двигуна і металу їм дозволили випробувати літак в режимі висот. Вони випробували різні коридори висот. Потім було випробування швидкості з зміною висот. Яковлєв надіявся, що прийшов час до фігур вищого пілотажу, але його розчарували. Сосновков пояснив, що спочатку ще проведуть якісь вимірювання, і вже після них дадуть право на завершальний етап. А поки що в них відпочинок. Два дні Яковлєв спостерігав, як вчені працювали біля літака. Майже місяць вони працювали в дуже високому темпі, і ось невеличка заминка, що ж він почекає.

І ось дали зелене світло на випробування літака в найбільш екстремальних умовах – фігури вищого пілотажу. Яковлєв відчув, що настав заключний етап. Від цього було трохи сумно, що закінчується випробування. Але було і радісно, бо розпочнеться заключний етап – політ за кордон. А це подорож в його бурхливу молодість. І ця подорож трохи лякала його. Але випробування він почав поза жодними сумнівами, спокійно і впевнено. Як ніколи Василь виконав на відмінно всі фігури. А потім, коли Степан взявся за справу, він провів спостереження за приладами, але не виявив ніяких відхилень. Ось так, крок за кроком вони завершили випробування.