Яковлєв стояв біля вікна, і дивився як літаки третьої ескадрильї закінчують польоти, заходячи на посадку. З боку цікаво було спостерігати за цією картиною. По польоту літака можна було легко визначити молодий пілот, чи досвідчений. Ось так хтось спостерігає за його керуванням літака. Щось сьогодні третя ескадрилья затрималася, мабуть, щось відпрацьовували над полігоном. Перша ескадрилья зараз розбирає польоти, а він вкотре запізнився. Він так захопився рапортом, а потім картою випробувального літака, що забув про час. Степан чомусь не попередив його. А він так захопився, що закінчивши роботу зрозумів, що запізнився. Ось і чекає коли все закінчиться.
Сьогодні хороший день! Небо чисте, лиш де-не-де легенька хмаринка пливе по блакитному небу. Вітерець легенький, ледь шелестів листям на деревах. Така погода чудова для польотів, простих польотів. А Василь був пілотом-випробувачем. І йому потрібна не лише хороша погода. Бойові літаки повинні бути готовими в різні погодні умови виконувати свої обов’язки. Нові МІГи сконструйовані для використання у різних умовах. І все ж конструктори могли прорахуватися. І його обов’язок виявити ці прорахунки, а також помилки при виготовленні літака на заводі. Ось він і виявляє ці промахи в польотах і бажано в складних умовах.
Скрипнули двері. Василь повернувся. З політ відділу вийшов замполіт. Не високий, але плечистий коренастий чоловік йшов коридором. В руках тримав чорну шкіряну теку. Побачивши Яковлєва притишив крок, підійшов ближче. Василь стояв струнко, чекаючи прочухана від замполіта. Той уважно оглянув Яковлєва. Побачивши в руках Василя папірці, мабуть, все зрозумів і похитав головою.
Майор повернувся і попрямував у своїх справах. Його наполегливість, щодо вступу в партію вже дістали Василя. Його не цікавила ані партія, ані академія. Його просто цікавила професія пілота. А академія частково зменшувала польоти, і збільшувала час проведений на землі. І все ж час збігав. Потрібно готуватися до вступу в академію. Він не проти підвищити свою кваліфікацію, і все ж він був пілотом-випробувачем, і задоволений цим. Він любив небо, жив в ньому й іншого не уявляв. Він не уявляв, як житиме без польотів займаючись паперовими справами. Без неба і польотів, він не зможе. А академія польоти зменшить удвоє.
Буденні розгляди, аналізи польотів він переживав важко. І лиш коли опинявся в кабіні літака оживав. Початкові зльоти, посадки були розігрівом для нього перед основними випробуваннями. Основні випробування з навантаженнями, з фігурами вищого пілотажу – ось життя Василя. І здавалося, що він вимотує літака, а не той його. Втомлений, але завжди веселий, він повертався з польоту, навіть як здавалося, невдалого. Василь примушував літак показати, на що той здатен. І водночас під час польоту він знаходив приховані неполадки, або недопрацювання конструкторів. Це давало можливість виправити помилки. Ось чому конструктори відкладали рапорти, а уважно вивчали карти польотів, де Василь викладав всі їх помилки й прорахунки.
Почулись голоси. Василь відкинув всі свої роздуми й повернувся. З кімнати виходили льотчики. Вони жваво щось обговорювали. Слідом за ними з кімнати виходили техніки й механіки. Василь важко зітхнув, і рушив до кімнати, передчуваючи нарікання полковника і командира ескадрильї, в якій служив. І знову можливе покарання за запізнення. Хоча не часто, та все ж буває. Пропустивши всіх, Василь зайшов до кімнати.
Кімната була невелика. Декілька рядів стільців, довгий стіл. У два великих вікна проникало світло, заливаючи кімнату золотистим сяйвом. Особливий відблиск йшов від зеленої дошки покритої оргсклом. Невеличкий відблиск йшов від сіруватого екрана, що знаходився під самою стелею. Біля столу стояли: полковник Богатир, молодий лейтенант Можаєв і командир ескадрильї майор Стуканов. Вони щось обговорювали. Біля виходу стояв старший лейтенант Селінков.
Яковлєв докірливо глянув на Степана. Селінков був ліпшим другом. Разом вони навчалися в училищі, були з одного міста. Потім їм разом довелось починати службу, і за обставинами долі, побувати далеко від Батьківщини, в спекотній Африці. Це скріпило їх дружбу і долю. Від тоді вони надовго не розлучалися. Разом служили, випробовували літаки, мешкали разом. Сьогодні вперше Степан підвів Василя не попередивши, що час йти на розгляд польотів.