***7***

Наступні дні миготіли, як картинки у калейдоскопі. Ми багато гуляли, оглянувши всі цікаві пам’ятки італійських міст.

Денис приєднався до нас й залишився у нашій групі до кінця туру.

Ми разом каталися Великим каналом у Венеції, гуляли по набережній, милуючись гондолами та катерами, запам'яталися мені й наші сумісні прогулянки Пізою та Флоренцією. Сім днів пролетіли, немов один.

Я настільки звикла до його суспільства, що абсолютно не уявляла, як я буду далі одна, що я робитиму три тижні відпустки, коли повернуся до Одеси?

- Яно, а які у тебе плани після повернення дому? – Денис ніби прочитав мої думки.

- Ще не знаю, не думала про це, - чесно відповіла я.

- Але ж твоя відпустка ще не закінчується? – уточнив він.

- Ні. Ще три тижні попереду, - підтвердила я, не розуміючи до чого він це питає.

- А ти не хочеш поїхати зі мною кудись? – цілком серйозно запитав Денис, коли ми стояли на набережній Флоренції, на мосту та милувалися краєвидом на річку Арно.

- З тобою? – перепитала я.

- Ну так. Ми подивилися Італію, давай поїдемо кудись ще?

- Навіть не знаю... – розгубилася я.

- Зважуйся! Щодо фінансів можеш не турбуватися. Просто тицьни пальцем у місце на карті, і ми полетимо туди.

- Ти серйозно? – я все не вірила в те, що він пропонує.

- Абсолютно. В яку країну ти хотіла б вирушити далі?

- У теплу, де є гори та море, – сказала я.

Він обійняв мене та спиною притиснув до себе.

- Я знаю таке місце, – прошепотів він мені на вухо. – Афіні, Греція. Воно доволі популярне. Але від цього не менш улюблене мною. Є і багато інших, звісно. Філіппіни, наприклад. Так і взагалі... Є багато екзотичних країн, де вічне літо, де є і море, і гори... Мені подобаються також Чилі та Аргентина. Ти хочеш і літо чи все ще у відносно тепле міжсезоння?

- Нічого собі, складний вибір, - усміхалася я.

- То ти згодна? Я бронюю квитки? – з надією спитав чоловік.

- Так! – відповіла я. – В Грецію. Філіппіни та всі інші залишимо на десерт.

- Янко, ти найкраще , що сталося в моєму житті! Я неймовірно радий, що ти погодилася! – підхопив він мене й закружляв.

- А я рада, що нарешті зустріла тебе, – сказала я, ледь він поставив мене на землю. – Знаєш, з твоєю появою у моєму житті знову заграли яскраві фарби. До мене повернулося бажання жити повноцінним життям, бажання бути щасливою!

- У моєму теж, – тихо зізнався Денис. – Я кохаю тебе, Яно! Так сильно, як нікого і ніколи ще не кохав…

У мене перехопило дихання від його слів. А він просто нахилився і поцілував мене. Від нескінченої ніжності, що охопила мене цілком та повністю, закружляла голова, а за спиною ніби виросли крила. Мене ніби огорнуло хвилею щастя й дуже хотілося ці миті тривали довше.

Я стояла, влаштувавши голову на його грудях, він обіймав мене за талію, міцно притиснувши до себе. Ми вдвох милувалися заходом сонця, щоб вже завтра разом зустріти світанок нового життя, яке обов'язково буде щасливим.

- Я теж кохаю тобі, Денисе! – зізналася йому, а він лише міцно притиснув мене до себе і прошепотів:

- Я знав це. Відчував.

І він знову мене поцілував.

Я не знаю, що чекає нас там, попереду, скільки всього нам належить пройти разом, але чомусь саме зараз чітко зрозуміла, що ми впораємося із всіма труднощами, що Денис — це той, на кого я чекала стільки років!