***2***

Янгол влаштувався зручніше на м'якому дивані й спостерігав за людьми, які знаходилися у кімнаті.

Денис сидів за комп'ютером та закінчував монтаж відео для свого блогу. Він відкинувся на спинку крісла, очікуючи поки пройде оцифрування.

– Ось і все, подорож дивовижною Мексикою завершилася. Можна подумати й над тим, куди вирушити далі, – сказав чоловік.

– І чого ти на місці не сидиш? – пробурчала його молодша сестра Аліна, яка сиділа на дивані й вишивала картину.

– А тому, люба моя сестричко, що я дуже хочу заглянути в кожний куток нашої чудової планети!

– Ну-ну, – похитала голова та, – ми ж тебе майже не бачимо. І коли ти вже зупинишся?

– Ніколи! – Відповів він. – Є ще стільки країн, де я не був. До того ж за мій відео блог непогано платять. Монетизація й таке інше. До того ж я працюю на фірму, якій вигідна реклама цієї країни в Інтернеті, вони потім пакетні тури туди продають.

– Одружитися тобі треба, – продовжила Алінка, – тоді буде бодай до кого повертатися. Нас з батьками ти взагалі в розрахунок не береш... Скоро забудемо, як ти виглядаєш.

– Алінко! – Він підскочив з крісла та підійшов до сестри, обійнявши її, – я вас дуже люблю й сумую, правда. Але я обрав саме таку роботу, бо вона мені подобається. Я не думаю, що моє весілля якось вплине на це. Хоча, можливо, я більше часу проводитиму вдома. Але краще знайду собі дружину-мандрівницю, й ми будемо пізнавати цей світ разом! – зрадів хлопець.

– Ти божевільний! – розсміялася дівчина.

– Ага, – відповів Денис. – Я не бачу в цьому нічого поганого. Закінчуй вже своє рукоділля. Поїхали зі мною?

– Куди? – напружилася дівчина.

– У подорож.

– Знову?

– Знову! Що ж мені за сестра дісталася, домосідко! – сміявся хлопець.

– Я нічого не домосідка. Я теж люблю мандрувати. Але без екстриму, як деякі, і без фанатизму.

– То я й пропоную без екстриму, – відповів Денис, – до Італії, наприклад?

– Ти жартуєш? – примружилася сестра. – Ти ж лише місяць, як повернувся з Мексики! І знову їдеш?

– Тепер я їду у своє задоволення. Це не для блогу, – відповів Денис.

– Чим тобі в Києві не задоволення? – дивувалася Алінка.

– У Києві я вже все бачив. А ось в Італії я ще не був. Хочу подивитись на древній Рим, покататися каналами Венеції, може загляну в Пізу чи Флоренцію, – захоплююче розповідав Денис.

– Ні, ну ти точно ненормальний, братику, – очі сестри сміялися.

Вона, звичайно, часом сердилась на нього, а, може, навіть трохи заздрила, але все ж таки дуже пишалася тим, що в неї такий брат, який подорожує по всьому світу.

Янгол був щасливий. Його задум почав втілюватися у життя. Можливо, нарешті, вони зможуть роздивитись один в одному своїх половинок? Залишилося трохи почекати.