Дід і онук

Сірожа невдоволено озирнувся і з подивом побачив, що всі розійшлися по квартирах. А вони з Марією тут одні, поруч за маленьким чайним столиком, укриті лапатим листям монстери й загороджені від сторонніх очей фікусом.

-Ха, нефартовий. Ще  який фартовий! - зрадів Сірожа.

Він розчулено подивився на Марію, яка колисала Мишка і наче не помічала нічого навколо, теж поринувши в думки. Думки явно були приємні,бо Марія лагідно усміхалася сама до себе.

-Ти наче мадонна з немовлям. Мадонна Літа. - як завжди влучно відважив компліменту Сірожа. 

Дітей він не те щоб не любив, але побоювався. Тільки не міг не помітити, що Марія гарно ставиться до Ведмедя, бо він знайшов підхід до малого. Для Сірожі було неможливо не скористатися з цього спостереження.

Ну от він і скористався.

І не прогадав. Марія посміхнулася вдячно й довірливо.

-Я давно хотів тобі сказати… - Сірожа навіть запнувся. Бо зрозумів, що справді давно хотів, хоч і відганяв від себе ці думки. 

-Вірніше спитати тебе хотів.- не скоромовкою, але технічно проказав Сірожа, відомий на цьому поверсі репер-аматор - Ти як ставишся до мене? Ну як до чоловіка. Є у мене шанс, чи...

-Я добре ставлюся до тебе, Сергію.  І ціную твої знання. І таланти. Все, що ти для нас із Мишком зробив і робиш. Ти красивий, освічений, дуже розумний, спортивний….

Чим більше компліментів, цілком щирих і заслужених, чув Сірожа, тим краще розумів, що тут він програв. І тут те ж саме, ну що ти будеш робити!

І  туди ж. Делікатна яка.  

Якби шанс був, сказала б одразу, мовляв,  так, є у тебе шанс. 

І все. Роби з цим, що можеш. А так просто красива чемна відмова.

Він терпляче дослухав. Бо шанс справді залишався -  якби вона сказала щось схоже на  залишимося друзями, то шанс би ще був.

То коли чоловік пропонує залишитися друзями,  це вже остаточно все, кінець сподівань на кохання.

А коли дівчина - то вона дає хоч невеликий. але шанс.

Але ні. Марія сказала ще, як вірить у нього і майбутній медіахолдинг, і на цьому замовкла, знову мило і дружньо усміхаючись. Наче то не вона тільки що ввігнала осиковий кілок у могилу його незрозумілого й неочікуваного кохання. 

І він сам тільки що зрозумів, що то саме воно, непомічене, ховалося десь від нього, поки він скирдував мільйон і вигравав парі. А тепер вилізло. всілося на тому кілку й привітно посміхнулося. Мовляв, диви, яке я гарне. Тепер будемо разом з тобою, однозадачний ти переможець. Бачиш ціль, не бачиш перешкод, от який ти в мене красавчік.

Другим разом не складай все в один кошик, ясно тобі?

-Ну а шо тут неясного? - відповів Сірожа сам собі, а Марія подумала, що він відповідає їй. І трохи пожаліла хлопця. Але тільки трохи. Бо зараз її переповнювали щастя і спокій. Її Ведмідь зруйнував всі стіни й перешкоди й повернувся до неї. Тепер все буде добре. А Сергій, ну що Сергій… у нього все попереду…

Вона сиділа спиною до Сірожиних дверей. І тому не бачила, що там робиться. А Сірожа бачив. І міг би блискавичним рухом підняти свого айфона й зробити знімок. Або просто показати пальцем. Ну а шо? Він некультурний, такий у нього імідж. Некультурним селюкам завжди більше віри, бо вони типу щирі й безпосередні. 

От би вона зараз побачила цю сцену. Або не зараз, а тоді, коли у них з Ведмедем все було б на мазі. Щоб знала. як таким довіряти.

Ще пів години тому він би так і зробив. Вичекав момент і пред’явив докази. Або просто показав би Марії, що коїться у неї за спиною. Бо  битися треба до кінця, чи не так?

Але зараз він пропустив висоту. І удав, що дивиться на лампочку.

-Таке світло неприємне, ще й тьмяне, як думаєш, може її замінити?

Марія подивилася на лампу над головою й стенула плечима.

-Не знаю. Мені наче нормально, але якщо тобі темно...

За її спиною Ведмідь технічно, хоч і трохи жорстко вислизнув із захвата Катерини й вийшов з квартири. Уважно подивився на Сірожу, а той на нього - з останньою надією на сліди вишневої помади або розстебнуті ґудзики. Але на свій превеликий жаль нічого такого не побачив.

-Сірожо, покажи, будь ласка, сусідці свою колекцію пивних кришечок, вона нею дуже зацікавилася. А я не все з того пробував. Не можу їй детально роз’яснити. - дуже ввічливо звернувся Ведмідь до сусіда, двома кроками опинився біля Марії й присів біля неї просто на підлогу.

Сірожа гмикнув і піднявся.

От може він і не буде першим на цей раз, але й другим не буде. Ведмідь уже другий раз йому должний по гроб життя.

І взагалі, то був цінний досвід. Важливий урок. І він маже зрозумів. Майже.

Сірожа посміхнувся Катерині.

-Я весь до ваших послуг.

-Іншим разом. - крізь зуби сказала сусідка, яка бачила, що він все бачив. Ще не вистачало, щоб її втішав якийсь селюк-ніщєброд.

Сірожа розвів руками, і тільки провів поглядом цю кралю. От хто невдаха. А він красавчік пожиттю.

Катерина, повна ненависті до злої долі, поскакала на свій поверх через три сходинки не гірше, ніж Сірожа на піку спортивної форми.

А Сірожа зайшов до себе, натиснув на смартфоні знайомий номер і привітався безтурботно й привітно.

-І тобі дорого дня. - насторожено відповіла Софія.

-Пробач, що турбую раніше, ніж через пів року. Але може тобі краще почати вибирати свої два карати найчистішої води уже зараз? А то я там знаю, як довго ти вибиратимеш… А потім скажеш, що час парі вичерпався тиждень тому,і я програв. Звіт про свій бізнес я тобі й батькові покажу вчасно.  А пів мільйона -  тільки маякни. Якт ільки щось вибереш, рахунок висилай одразу мені.

Софія помовчала. Вона дуже добре знала цього баламута, щоб повірити, ніби все так просто.

-Сергію, я думаю… Ні, я впевнена, буде краще, якщо ти сам вибереш …

-Ні, Софійко. Ми не так домовлялися. Ми з тобою домовлялися, що я чесно й легально, без найменшої підтримки родичів або знайомих зароблю пів мільйона, щоб ти могла вибрати собі такий перстеник, як захочеш. Я тобі більше скажу, можеш і трохи дорожчий, але не набагато. Бо мені треба ще дужжже багато на розвиток бізнесу. Студія знаєш, яка дорога в оренду? Здуріти можна, три шкури деруть, такі люди безсовісні, ніяких знижок для вітчизняного виробника…