-Дивним чином тим, хто двічі повідомив поліцію про гроші з банку, виявився уже відомий вам Сергій. - сказав комісар і розвів руками. - Бо як я уже сказав, у нього видатний талант до грошей. Він просто магніт для них. І завдяки цьому отримає премію від банку.
Всі подивилися на Сірожу зачудовано.
А він стенув плечима, мовляв, чого дивуватися. Хто молодець і красунчик, тому й премія, а ви що думали?
-Але це ще не все. - продовжив Комісар серед враженого мовчання. - Наша фірма не розповсюджувала відомостей про нагороди. Але завжди гарно піклується про тих, хто реально. - на цьому слові він осудливо подивився на Сірожу. - допомагає у розслідуванні. Тому премії, звісно скромніші, ніж банківська, але суттєві, їх і не можна розголошувати, отримують і Денис із Валентином, і Вікторія Остання - залежно від того згодиться вона поступати до мене стажером чи ні. Бо якщо згодиться, то буде їй перша стажерська стипендія. Але в майбутньому гарна платня й кар’єрне зростання.
-А ти сам хоч щось отримаєш, Комісаре? - жваво поцікавилася Лілія Іванівна.
-Це службова таємниця. - скромно відповів Комісар. - Можу лише сказати, що мені запропонували посаду коуча для стажерів і новий оклад. Це посада, аналогічна першому заступникові директора. І я хочу відсвяткувати цю подію. Тому запрошую вас усіх, Але передовсім Лілію, у непоганий новий ресторан з італійською кухнею. Яку Лілія Іванівна дуже любить.
Лілія Іванівна неуважно кивнула, записуючи нотатки для епілогу.
Комісар посміхнувся і перевів погляд на інших,ті зааплодували з великим ентузіазмом.
Сірожа мало не луснув від злості. І тут його обскакали. Тепер його запрошення уже не матиме того ефекту.
Але він все одно піднявся й значуще прокашлявся. Бо батько завжди казав, що чоловіка від особини чоловічої статі відрізняє здатність тримати удар.
Він приготувався запросити сусідів у дуже престижне місце, бо премія в мільйон повинна бути гарно обмита.
Як тут пролунав цокіт підборів. І на майданчик, де розташувалися збори сусідів, вийшла Катерина. Вигляд вона мала злий, невдоволений, але в цілому непоганий.
Вона явно не очікувала побачити знайомих. Причому мила сцена того, як Валерій турботливо обіймає Віку й дочку, не додала їй настрою. Але вона крізь зуби привіталася.
-Уявляєте, ліфт не працює. Якась дурна профілактика. - сказала вона захекано. І очікувально подивилася, чи не запропонує хтось із присутніх чоловіків стільця - щоб вона могла відпочити.
Її ноги гули й боліли. Бо на таких шпильках проїхати пів Києва спочатку на метро, де ніхто не поступиться місцем. Потім іти пішки, а ще потім підійматися сходами - явний перебір. Після жахливої звістки про те, що її машина не її - особливо жорстоке випробування.
Катерину після довгого і безрезультатного допиту відпустили. Слідчі отримали приголомшливу історію про те, що вона нічого не знає, чому і де опинилася - не відає, вона просто поїхала на прогулянку із знайомими. І що вона постраждала, а кругом нечуйні люди, які до неї прискіпуються, бо вона беззахисна жінка.
Підписавши протоколи, вона нарешті відправилася додому. Як у неї було заведено змалечку - спочатку закипівши від образи на цей жорстокий світ, поліцію, а особливо Сича, який так нечемно залишив її без машини й щомісячної грошової підтримки.
Від того, що їй важко було утримувати в голові одночасно дві думки, про мафииинку і нечемного Сича вона одразу забула, побачивши щасливу пару - Валерія з Вікою.
Як же ж вона хотіла все життя бути отак в парі - це не передати словами. Тим більше, що слів про таке вона знала не дуже багато.
Але й оця думка вилетіла у не з голови, коли вона помітила іншу потенційно щасливу пару. І подумала, що якось забагато таких пар на одному поверсі. Не інакше як зла доля забрала половинку у неї й без черги передала сюди якійсь нечупарі.
Спеціально. Щоб познущатися з бідолашної Катерини.
Все ще стоячи, бо чомусь ніхто не пропонував стільця, Катерина придивилася до темного силуету на підвіконні, бо щось чіпляло її увагу. Але вона стола навпроти вікна. А те, що чіпляло, вірніше той - сидів спиною до світла на підвіконні.
І все ж було щось дуже знайоме в тому, як цей широкоплечий хлопець трохи нахилив голову до лівого плеча, роздивляючись Катерину.
А може не знайоме, а просто вона побачила свій ідеал? Бо одразу уявила його в стріп-клубі. І навіть почала вгадувати, чи є у нього на тілі тату або пірсинг. І якщо є, то де саме.
І одночасно з цим образ шкільного приятеля, який помирав за нею в школі, сплив нарешті в пам’яті.
Що цьому посприяло - аура успіху й сили, що хвилею котилася від хлопця, чи жаль за втраченою опорою життя - занудним Сичем?
Ніхто не знає. Особливо Катерина. Але вона впізнала Ведмедя, і калькулятор у голові заклацав. Алгебра переплуталася зі стереометрією.
Так. Сидить один, але дитина явно тої мокрої курки, яку покинув чоловік. Нівапрос. Один покинув, і цей покине. Бо це доля таких ,бути кинутими. Чужа дитина, точно не його. Бо курка живе тут з дитиною давно. А Ведмідь як раз мав би вийти. І пограбування недавно було скандальне…
Катерина стояла соляним стовпом. В очах миготіли й вертілися цифри, в голові клацала рахівниця.
Валерій звісно лапочка. Але Ведмідь її все життя кохав. І вона навіть щось йому обіцяла, якщо він роздобуде грошей. І от зірки як стали, все зійшлося.
-Дамочка, ви або проходьте, або сідайте - біля мене трохи місця є. - Сірожа вирішив практикувати привітність.
Бо все суттєве уже було сказане й наставав час тортика з чаєм. А солодке він любив майже так само сильно, як і бути у всьому першим. Але він не був би собою, якби не пожартував у стилі рідного села.
-Сідайте, сусідко, не стісняйтеся. А то всі тут по парах. А я один самотній, як остання гривня в кишені за тиждень до зарплати…
Катерина подивилася на Сірожу, помітила синці на обличчі й не помітила ні дорогих годинників, ні костюму від Бріоні. Її калькулятор зламався і застиг на нулі. І на ньому виник напис НІЩЕБРОД 80 РІВНЯ, НЕАСФАЛЬТОВАНЕ СЕЛО.
#9174 в Любовні романи
#3557 в Сучасний любовний роман
#2064 в Молодіжна проза
Відредаговано: 13.04.2022