Щастям привалило?

Таке всі троє свідків  могли раніше бачити тільки в кіно.

Багажник, наповнений рівними рядами купюр не найнижчого  номіналу. І всі вони знали, що це за гроші й звідки. 

Питання було тільки в тому, що з ними робити. А для Ведмедя - ще і як пов’язати ці гроші з Сичем та відвести підозри від себе.

Адже очевидно - Катерина нічого не знала про цей схов, і її використали в темну.

І вона все заперечуватиме. Причому не брехатиме.І може навіть у неї є алібі.

А от Ведмідь сам, он його фоторобот,  от гроші.

Елементарно - грабіжник з награбованим. Чого в чужій машині? Ну отам вирішив сховати, бо ключі дали саме від цієї машини. Рецидив, найвищий строк на суді, слідчим підвищення по службі, банкові повернення готівки та  клієнтів.

Всі щасливі.

Звідки у Сича, та навіть не у нього, а у його знайомої,  перефарбована машина з перебитими номерами деталей - то інша справа. Одне одного не стосується.

Лілія Іванівна, що знімала цю сцену на телефон, побачила, як опустилися широкі плечі Ведмедя.

Вона звісно зрозуміла всю тяжкість його ситуації. І всю важливість запису на  своєму телефоні. В тому числі й те, що за менше людей вбивали, і зайві свідки нікому не потрібні.

Але ж очевидно, що якби ці двоє чоловіків знали про скарб у багажнику,то не відкривали б його серед білого дня у дворі, де з вікон їх можуть побачити десятки пар очей.

Але то все дедукція. У неї є запис і власні враження, розповідь Ведмедя і… І все. Чи повірить їй шкільний товариш і чим допоможе, якщо повірить?

Так чи інак вона моментально зателефонувала. Ні, не Комісару К.

А  Валерію. І суворим тоном запропонувала зараз же зачинити машину й піднятися до неї.

На першому поверсі хлопці мовчали і майже скрадалися. Коли ж кабіна ліфта відрізав їх він нишпорки Жанни, вони перевели дух.

-Ну якщо все правильно подати, мільйон наш. І половина моя.  - сказав задумливо Валерій.

-Твій. Не половина, а цілий.  А мій - строк. Довгий.

-Не нагнітай. посміхнувся Валерій. - Там немає твоїх відбитків.

Але на всяк випадок  відступив на пів кроку, побачивши вираз обличчя товариша.

-Якщо я почую це слово ще хоч раз, то за себе не ручусь. - рикнув Ведмідь. -  Які відбитки? Все робиться в рукавичках…

Під цю плідну дискусію вони увійшли до Лілії Іванівни.

А коли двері за ними зачинилися, з-за розлогого фікуса піднявся Сірожа, теж зі смартфоном у руках.

Задумливий вираз його обличчя не віщував нічого доброго сусідові. Премії за ці гроші звісно вистачить, щоб покрити парі.

Але не вистачить, якщо заплатити відшкодування за пошкоджену машину, яку майже довів до ума Ведмідь. 

І що - тепер можна закинути оті блоги та мрію про медіахолдинг?

Мишкову розвивалку?

Марія носитиме передачі Ведмедеві. Вона добра душа.

Валя житиме на утриманні у жінки.

Лілія взагалі проігнорує. Був тут баламут, потім з’їхав.  

А він, якщо встигне раніше цих лопухів, купить Софії обручку, покаже звіти про свої прибутки з двох каналів й виграє парі

Потім буде весілля, Софія візьме до рук об'єднаний бізнес двох сімей. Сірожа займе якесь велике й вигідне шкіряне крісло і буде підписувати те, що скаже Софія.

Тепер уже не соромно буде. Ти все довів.І бізнес замутив успішний, і за обручку можеш сам заплатити.

Хепіенд  навалився на хлопця, наче гранітна плита.

Бо насправді він вигравав не зовсім чесно. Гроші на обручку будутьне з бізнесу.

І виходить Софія права, хоч і програла.Наче підтасував карти.

І його душа гравця не приймала такого виграшу.

Сірожа безтямно дивився пред собою замість того, щоб бігти у найближчий відділок  або викликати поліцію і вказувати на скарб, радіючи, що йому тепер належить мільйон грошей.

І не спішив дзвонити Софії, щоб вибирала обручку і потім просто вислала йому рахунок.

Саме в цей момент Марія відчинила двері і побачила Сірожу, що крсплеїв соляний стовп. Спочатку дивилася на нього, і посміхалася з чудернацького виразу обличчя свого продюсера. Але він дивився наче крізь дівчину і не бачив її.

Марія підійшла ближче і помахала руками перед очима. Її рятівник і друг нарешті закліпав очима. Потрусив головою. наче відганяючи набридливих мошок.

Побачив нарешті сусідку. 

І подивився на неї, наче вперше побачив. Або краще сказати -  зрозумів, що бачить її практично востаннє як її сусід,  знайомий, майже бос і може навіть більше,ніж друг, вільний від зобов’язань і сімейних справ.

Він зараз був одночасно і єдиним спадкоємцем батькового бізнесу, не дуже вдалим сином, та іншого нема. Так онуки будуть, не біда. І він виграв, довів. Він переможець.

І одночасно він зараз був Сірожею, дуже фартовим хлопцем, який надибав золоту жилу, намутився персоналом і друзями, впорався з проблемами і з нуля піднявся трохи вище. А потім ще підійметься. І зустрів одну дівчину, яка може стати основою успіху в бізнесі, і до якої його тягне, як магнітом. Його - Сірожу з села, хлопця без підтримки й освіти, чи того Сергія, якого знають всі, і він сам думав, що знає?

Баламут, кажете?

Він не дуже добре вчився. Звертав увагу тільки на те, що потім знадобиться в бізнесі. Адо того ж  інколи платив за оцінку на екзамені. Але не за все підряд, а за непотрібне або важке.

Психологія ж давалася йому непогано. Геть неточна не наука, от тільки чомусь працює.

Розділ про взаємини він пам’ятав особливо добре. Бо для бізнесу воно дуже важливо.

В тому числі він пам’ятав про взаємини між чоловіком і жінкою. 

Може здатися, що у нього було багато практики у таких стосунках. Але ніт. Софія була практично одною дівчиною, з якою він був близько знайомий досить довго і близько.

Софія була своя, зрозуміла. Вони росли разом, у них з дитинства було спільне коло друзів і знайомих. І тому давно ясно, що у них буде в житті далі.