Сірожа виграє раунд, Вікторія звітує про роботу.

-Та у нас, мабуть, на розвивалку в наступному місяці  вже накапає. Канал гарно розкручений, реклама є, донати теж. Патреон запрацював. Уявляєш, які лохи. Вона ж типу багата. А їй на розвиток шлють.

-Гроші до грошей, Сірожо. Нічого дивного. Якби я відкрив канал про те, як все можна відремонтувати, то ніхто б мені копійки не кинув. 

-А ти мудрий, Ведмідь. Хоч я б тебе розкрутив. Але не так швидко, як Марію.  А де ти всього такого навчився, на тюрмі? - закинув гачок Сірожа.

-Життя навчило. - не піддався на провокацію Ведмідь. - Багатим додасться, у бідних відніметься. Так Біблія пише. Значить так і має бути, як думаєш?

-Я думаю, що додаватись буде тому, хто не зітхає про чужі багатства, а свої статки збиває.  О, Мишко знов кричить. Бідний малий. І так не багато йому залишилося, ще й так мучиться…

-Ведмідь раптом згріб Сірожу за футболку й прикрутив її тканину так, що хлопцеві аж дихати стало важко.

-Тіпун тобі на язик, придурок! - густий сильний голос Ведмедя перейшов на рик. -  Хіба можна про дітей таке казати? Зуби проріжуться, залишилося не довго. А ти так сказав, наче..

-Ніякого наче. - прохрипів напівзадушений  Сірожа. - Марійка тобі не скаже. Ти ж знаєш, яка вона горда. Та й що там казати, все одно стільки не встигнемо зібрати.

-А ну кажи. - Ведмідь трусонув Сірожею, наче то був пустий мішок , а не високий розкачаний спортом хлопець.

-Відпусти. Не скажу. Я слово дав. Ти ж зразу побіжиш питати. Вона знову плакатиме, а допомогти ж ніяк…

-Кажи, придурок! Слово він дав.  Я не побіжу. 

-Мишко… у нього щось страшне. - Сірожа навіть радів,  що придушений, і не видно, наскільки він задоволений. - Треба гроші на лікування. Марія не сказала, що там. Не хотіла говорити, бо нереально … Але треба двісті тисяч зелені, як з куща. Лікарі стільки їй зарядили. Клініка  не в нас. У нас таке не лікують. У нас в селі…

-Та заткався б ти вже зі своїм селом. Селянин знайшовся. Скільки часу залишилося?

Сірожа зобразив настільки пісний вираз, наскільки було можливо. Але в душі танцював переможний танець. Він зітхнув і потягнув драматичну паузу.

В цей самий момент, коли Сірожа так технічно підчепив на гачок Ведмедя, тобто , майже перед закінченням робочого дня, шеф викликав до себе Вікторію, яку ми знаємо як успішну дружину  безробітного Валерія, зразкового батька в декреті.

-Віко. Підготуйте мені матеріали про стан справ у конкурентів до і після того прикрого - хаха - випадку з пограбуваням. От же ж. Не банк у них, а прохідний двір. Заходь, хто попало, бери, що хочеш!

У боса тепер завжди був дуже гарний, хоч і трохи нервовий настрій. Саме тому він не досить офіційно звернувся до Вікторії, своєї заступниці й правої руки. Її аналітика впевнено вела Банк до лідерства у своїй сфері. 

Правда конкуренція жорстка,  дехто думав обскакати директора за рахунок вправного маніпулювання відсотками й іншими вигідними пропозиціями. Але то все в минулому. Бо конкурентам просто не пощастило, хаха. А треба було більше уваги приділяти безпеці. А то відсотки, менеджмент, маркетинг. Насмішили.

-Все готово уже, пане директор. - офіційно й діловито відповіла Вікторія. -  я моніторю постійно. Крива передбачувана. Відтік клієнтів продовжується, хоч він уже менший, ніж спочатку. Просто тому, що найобережніші забрали вкладення у перші дні. І таких серед вкладників більшість. Подивіться на кількість наших нових клієнтів і суми вкладів. Вони значно перевищують мінімальну суму, яку  повертають постраждалим. Опитування стабільно  показують  підвищений рівень недовіри до банку конкурентів. Вони вчора ще зробили велику помилку - на широкий загал пообіцяли нагороду за відомості про злодіїв або місцеперебування вкраденого. Тобто нагадали вкладникам, що  досі нічого не знайдено. Дуже гарна нагода дати багато реклами про надійність наших сховищ і вигідні відсотки.  Тоді ми зможемо привабити тих. хто все ще роздумує, чи не забрати свої накопичення з постраждалого банку й передати туди, де надійніше і безпечніше, а до того ж і вигідніше.                                                    -Ну то ж наша людина підказала ідею про винагороду, а гроші ж полюбляють тишу. - хотів похвалитися перед красунею-аналітиком бос. Але вчасно передумав. Бо таємниці теж її полюбляють - тишу, а не красуню, хехе.

А що знають двоє, то знають усі.

Вікторія чудовий працівник, лояльний до справи. Ще й дуже подобається начальникові як жінка. Але занадто чесна, щоб правильно сприйняти деякі деталі.

Тому він просто попросив принести повний звіт і дивився вслід Вікторії масними очима, уявляючи, що дуже скоро вона від нього нікуди не дінеться.

Вікторія невдовзі повернулася, бо їх із шефом двері були поруч.

Вона енергійно стріпнула хімічними кучерями. Вони робили її схожою чи то на дуже стильну болонку в бездоганному діловому костюмі,  чи то на ідеалізований портрет секретарки біг боса часів сухого закону у США.  

Бос задивився на Вікторіюй розмріявся, не помічаючи, що заступниця  простягла  йому флешку, де зберігалося все про конкурентів. Ну може й не все. Але хід подій і фактів для  дискредитації після скандального грабунку там був відтворений. При цьому тільки на флешці. Ні  паперів, ні файлів. Тільки оця схожа на іграшку флешка.

Вона зберігала дивні відомості. Наприклад про те, що під час інциденту працівники навіть не викликали поліцію й охоронці віддали повну машину готівки без найменшого спротиву, а потім… А потім  слідство зайшло в глухий кут. Це все було акуратно занотовано разом із графіками й аналітикою і збережено  від А до Я. 

Деякі відомості шеф надав заступниці особисто, не посилаючись на джерела.

Флешка була у вигляді милої дитячої іграшки, але її вміст не мав нічого спільного з дитячими радощами й навіть печалями. 

Вікторії здавалося, що з роз'єму  віяло небезпекою і чимось невловно неправильним. Немов не вистачало якогось маленького факту, щоб все стало інакше.